Посадовця, який збив дівчину, залишили під вартою

Сьогодні, 2 квітня, колегія суддів кримінальної палати Апеляційного суду Сумської області за апеляційною скаргою сторони захисту переглядала справу про обрання запобіжного заходу підозрюваному у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у лютому цього року на вулиці Роменська.

Нагадаємо, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», чоловік здійснив наїзд на неповнолітню дівчину, яка перетинала проїзну частину на нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження та була доставлена до реанімаційного відділення «Сумської обласної клінічної лікарні» без свідомості та з численними переломами. Водію було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Судом першої інстанції за клопотанням слідчого та прокурора було обрано і застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і визначено заставу в розмірі 140 960 грн. Проте, з таким рішенням суду не погодився захисник та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали слідчого судді, просив її скасувати та постановити нову, якою в клопотанні слідчого та прокурора відмовити. У судовому засіданні сторона захисту зазначала, що одразу після ДТП підозрюваний почав самостійно надавати потерпілій першу медичну допомогу, саме він викликав «швидку» та поліцію. У подальшому надавав фінансову допомогу на лікування дівчинки. Крім того, він виконує всі покладені на нього процесуальні вимоги, на його утриманні перебувають дружина та семимісячна дитина, а це свідчить про те, що він не має намірів залишити родину з метою приховування від органів досудового розслідування та суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів відмовила у задоволенні апеляційної скарги захисту, а рішення суду першої інстанції відповідно залишила без змін, оскільки ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування немає. Суд першої інстанції встановив обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину, дослідив наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також визначив недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.