Сумський апеляційний суд пояснив, чому виправдав мера
Наприкінці травня цього року Зарічним районним судом м. Суми було визнано Сумського міського голову винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів). Відповідно до постанови суду першої інстанції очільник обласного центру не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів та прийняв рішення в умовах його існування, а саме протягом лютого-грудня 2017 року підписував розпорядження, якими передбачалася виплата йому премій в розмірах від 65 до 270% посадового окладу. З огляду на закінчення тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, що передбачено ст. 38 КУпАП, місцевим судом провадження було закрите на підставі ст. 247 КУпАП.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодилася сторона захисту та подала апеляційну скаргу, в якій ставила питання про скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у зв’язку з відсутністю в діях Сумського міського голови складів адміністративних правопорушень. Разом з тим, прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту та просив залишити постанову місцевого суд без змін. На думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо порушення посадовцем вимог у сфері запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Розглянувши матеріали справи, апеляційний суд скасував постанову Зарічного районного суду м. Суми і закрив провадження у зв’язку з відсутністю у діях очільника міста складу адмінправопорушень. Таке рішення апеляційним судом було прийнято через те, що висновки судді суду першої інстанції про вчинення мером Сум правопорушень, пов’язаних з корупцією, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать рішенням Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини.
В ході апеляційного судового розгляду було встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування безпосередньо регулює постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Нею зокрема встановлено, що преміювання сільських, селищних і міських голів, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цим нормативно-правовим актом, та у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймаються місцевою радою на сесії колегіального органу.
Відповідно до цих положень постанови КМУ, спочатку 22 лютого 2017 року, а потім 21 червня 2017 року рішеннями сесії Сумської міської ради депутатським корпусом було надано дозвіл на здійснення щомісячного преміювання міського голови, його заступників та встановлено граничний розмір такої премії у відсотках до посадового окладу. З приміткою – у межах фонду преміювання та економії фонду оплати праці. На основі цих рішень депутатів Сумським міським головою видавалися розпорядження про здійснення щомісячного преміювання міського голови та його заступників, розмір якого не перевищував визначеного сесією міської ради. Саме факт підписання особою відповідних розпоряджень, які потім лягли в основу фінансових документів щодо виплати заробітної плати, й стало причиною того, що правоохоронними органами відносно особи було складено протоколи про адмінправопорушення, пов’язані з корупцією. На думку сторони обвинувачення, міський голова Сум був зацікавлений у цих доплатах, а тому, оскільки наявний конфлікт інтересів, не мав права підписувати відповідні документи. Проте, яким чином і хто мав підписувати розпорядження, аби забезпечити особі її конституційне право на отримання заробітної плати (відповідно до ЗУ «Про оплату праці» премії є її складовою) прокурор в судовому засіданні відповісти не зміг.
Наразі в Україні існує законодавча прогалина з цього питання, оскільки хоч вище зазначена постанова КМУ передбачає можливість отримання премій керівниками місцевих рад, проте ні вона, ні будь-який інший нормативно-правовий документ не містять конкретного порядку, який би встановлював чіткий і зрозумілий механізм нарахування премії міському голові. Незважаючи на указану законодавчу прогалину, немає з цього приводу й жодних роз’яснень Національного агентства із запобігання корупції, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну антикорупційну політику. Саме до його обов’язків у першу чергу належить надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Більше того, у протоколах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією, складених стосовно Сумського міського голови працівниками НАЗК відсутнє конкретне посилання у який спосіб така категорія осіб як міські голови повинні діяти, щоб мати можливість отримувати передбачені трудовим законодавством України доплати до свого посадового окладу, у тому числі і у виді премії, й не бути при цьому суб’єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 і ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Варто підкреслити, що наявна законодавча прогалина зачіпає інтереси не лише самого голови Сумської міської ради, а й його заступників, інших працівників апарату міської ради та її структурних підрозділів, оскільки питання заохочувальних та компенсаційних виплат вирішується підписанням розпорядження міського голови.
Таким чином, існуючі положення національного законодавства порушують визначені Європейським судом з прав людини вимоги «ясності закону» та «правової визначеності», які передбачають, що закон повинен бути доступний для розуміння, чітким і передбачуваним у своєму застосуванні. В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, у даному конкретному випадку на користь міського голови Сум.
На національному рівні відповідні рішення й роз’яснення є і в Конституційного суду України, зокрема, у своєму рішенні від 29.06.2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначено, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями».
Крім того, варто зазначити, що розмір премій, який виплачувався Сумському міському голові протягом лютого-грудня 2017 року не тільки не був вищим ніж в інших працівників міської ради, а й інколи, навпаки розмір заохочувальної виплати меру Сум був суттєво нижчим і повністю узгоджувався з рішенням сесії Сумської міської ради. Таким чином, дані факти унеможливлюють існування реального конфлікту інтересу. Своїм же рішенням суд першої інстанції, визнаючи особу винною в умовах відсутності чіткого визначення законодавством України порядку преміювання такої категорії осіб як міські голови, взагалі позбавив їх права отримувати відповідні доплати до посадового окладу, чим вийшов за межі своїх повноважень.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю в дія особи складу адмінправопорушень.
Ознайомитися з повним текстом рішення Сумського апеляційного суду можна в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Пошук необхідно здійснити за єдиним унікальним номером справи 591/724/19.