У Сумах прокурора не покарали за несвоєчасне неподання декларації

Сьогодні, 1 квітня, суддя Зарічного райсуду Сум Олексій Сибільов закрив провадження у справі стосовно прокурора відділу прокуратури Сумської області Валентини Московченко у зв’язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.

Протокол складений за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення на прокурора відділу прокуратури Сумської області Валентину Московченко. Перед початком розгляду справи суддя довів до відома учасників процесу, що був однокурсником особи, стосовно якої розглядається справа, але заявив що у нього сумнівів стосовно своєї об’єктивності і неупередженості немає, бо ж ніяких відносин з Валентиною Московченко не підтримував.  У сторін процесу теж не виникло сумнівів у об’єктивності судді. Тож справу почали слухати по суті.  За версією НАЗК, склад корупційного правопорушення полягає у несвоєчасності подання декларацію за 2017 рік. Сама прокурор своє провини не визнала. Вона пояснила суду, що відповідно до даних самого ж Реєстру декларацій, подавати декларацію вона почала ще 30 березня 2017 року, тобто вчасно. Нажала кнопку “подати документ”. І була впевнена, що своєчасно подала декларацію. Але 4 квітня з прокуратури Сумської області їй зателефонували і повідомили, що декларації в реєстрі немає. Тоді вона зайшла в систему і побачила, що, дійсно, її декларація не подана, а збережена в “чернетках”. Тоді вона знову її подала. Вважає, що причинами невчасного подання декларації став технічний сбій на сайті НАЗК. Ніякого умислу в її діях не було, і ні в чиїх інтересах вона не діяла. Тому просила закрити справу проти неї у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

Прокурор Євген Кунда, який підтримав протокол, заявив, що склад правопорушення у цьому випадку є формальним і умисла не передбачає. Це обов’язок суб’єкта декларування – подавати декларацію до 1 квітня. Враховуючи, що раніше Валентина Московченко не притягувалась до адміністративної відповідальності, просив у якості стягнення призначити їй мінімальний штраф.

Суддя спитав, чому вона почала подавати декларацію тільки 30 березня? Жінка пояснила, що і тоді, і зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною-інвалідом. Раніше подати декларацію не могла, бо у січні і лютому 2017-го перебувала з дитиною на лікуванні. Суддя попросив надати копії медичної документації на підтвердження перебування в лікарнях у січні, лютому і березні 2017 року, а також копії декларацій за 2016-й, 17-й та 18-й роки.

До протоколу було надано лише докази, які зумовлюють сам факт несвоєчасного подання декларації, а послідовність дій особи в реєстрі свідчить про відсутність у неї умислу на несвоєчасне подання декларації. Жінка заповнила всі розділи декларації та фактично не вчинила останньої дії – накладення цифрового підпису.

Крім того, про відсутність наміру на вчинення зазначених дій говорить і та обставина, що особою зазначені порушення допускаються вперше, термін прострочення є незначним, а крім того, відсутні докази тому, що у особи був який-небудь зиск від вчинення подібних дій, оскільки доказів на обґрунтування тих обставин, що в зазначений період відбулись які-небудь суттєві зміни в майновому стані, чи нею приховувались які-небудь статки, суду зазначено не було. Іншими словами суду не підтверджено, що саме в умисному несвоєчасному поданні жінкою декларації був який-небудь сенс.

Наведених висновків суд дійшов у тому числі врахувавши, що в зазначений період часу особа перебувала в відпустці по догляду за дитиною, яка має суттєві вади здоров’я, та з січня по березень 2018 року періодично з дитиною проходила лікування в різних медичних закладах, що об’єктивно могло завадити вчасно подати декларацію.

Зважаючи на це, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрили у зв’язку з недоведеністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.