Моновистава «Розрада Апокаліпсисом» у постановці режисера Лінаса Зайкаускаса — документальна драма, яка складається з двох автономних частин, кожна з яких представлена для окремого перегляду як цілком самостійна оповідь. Це абсолютно несподіваний формат для сумського глядацького загалу, хоча цілком популярний у багатьох європейських країнах.

Його переваги полягають у можливості глибокого проникнення в матеріал як з боку актора, так і зі сторони глядача, який упродовж тривалого часу невідривно слідкує за кожним порухом діючого персонажу. Це надає виставі особливого психологічного забарвлення.

Спектакль інсценізовано за мотивами роману Світлани Алексієвич «Час секонд-хенд». За жанром — це документальні монологічні оповіді від першої особи, в яких щоденні випробування героїнь злились у драму важких доль із присмаком повної безвиході. Складні перипетії характерів молодих жінок чутливо й з великим внутрішнім болем передає акторка театру Діана Каландарішвілі. Робота над роллю давалась їй через великі зусилля: як психологічні, так і фізичні. Репетиції тривали впродовж місяця з невеличкими перервами на відпочинок.

І це цілком зрозуміло, адже психологічний малюнок персонажів не залишає шансів на фальшиву гру. Це блискуче відбилось у чудовій самовідданій акторській роботі. І сценічний портрет видався надзвичайно різноманітним. Хоча з певним превалюванням негативних сторін життя. Між тим, незважаючи на деякий ірраціоналізм вчинків своїх героїнь, актриса не втратила до них глибокого людського співчуття і далека від морального засудження цих нещасних жінок.

Сценічна обстановка спектаклю дивує аскетичною простотою. Крім головної героїні, яка від початку дійства й до його завершення переповнена важкими внутрішніми переживаннями, глядач бачить екран, на якому динамічно перегортаються символічні картинки. Вони щільно супроводжують круті сюжетні повороти та допомагають глибше відчути описані події. Зміст «картинок» часом вражає своїм оголеним натуралізмом, що подеколи спонукає до неоднозначних глядацьких реакцій.

Іноді видається, що окремі сцени тримають нерви глядача на тоненькій мотузці, яка ось-ось може обірватись. Однак, за словами режисера-постановника, це цілком свідомий підхід, аби пробудити в залі потужне емоційне збурення. Адже те, що показано зі сцени, повинно підштовхнути аудиторію до цілком зрозумілого висновку: так жити не можна!

У ході дійства героїня час від часу переводить погляд на об’єктив відеокамери, який безпристрасно передає на екран її душевний стан. Саме в цю мить досить рельєфно відчувається вся глибина безодні, до якої інколи може призвести бездуховне похітливе буття.

Вистава йде на Малій сцені театру, що додає ще більшої камерності й гостроти переживань тому, що відбувається. Лінас Зайкаускас припускає, що не кожному глядачу може сподобатись такий «шоковий» формат. «Головне, щоб ніхто не залишився байдужим», — підкреслює автор постановки. Втім, за інформацією режисера,

12 міжнародних фестивалів уже виявили зацікавленість до сумської вистави та з нетерпінням чекають її на різних театральних майданчиках.

shans.com.ua

Поділитися в соціальних мережах