Хірург із Сум Володимир Дорошенко: “Найприємніше – дитячий сміх після лікування”
250 операцій на рік протягом 37-ми років. Навчання інших та себе, розвиток і вдосконалення хірургічної майстерності. Так працює в обласній дитячій лікарні Володимир Дорошенко. Напередодні Дня медичного працівника він розповів “Суспільному” про складнощі і радощі професії.
Ранок Володимира Васильовича почався зі складної операції. 12-річну дитину привезли у відділення з апендицитом та перитонітом. Кілька годин в операційній – і пацієнтку переводять до реанімації для подальшого лікування і відновлення. А завідуючому хірургічним відділенням час відвідати інших дітей.
Він старанно оглядає малечу і розпитує кожного про те, що болить і чого хочеться.
“У Володимира Васильовича ми оперуємося не вперше. Дуже компетентна людина, професійний лікар, турботливий”, – говорить мама однієї з пацієнток, Вікторія Плотніченко.
У такому режимі Володимир Дорошенко працює 37 років – одразу після закінчення Харківського медінституту. Останні чотири роки очолює відділення.
“Люблю дітей. Цей стан дитини, коли вона не може пояснити своє захворювання, ці сумні очі, що потребують допомоги, привели мене до вибору цієї професії. Доводиться багато зусиль докладати для встановлення правильного діагнозу, для прийняття правильного рішення в оперативному лікуванні”, – говорить лікар.
Близько 30 операцій на рік – у немовлят. Інколи діти з вадами розвитку, вагою до одного кілограму потрапляють в хірургію одразу з пологового. Підлітків тут нерідко рятують від політравм після аварій і спроб суїцидів. У колективі відділення – 40 працівників, з них 13 хірургів.
“Я в хірургії працюю майже 10 років, і з першого дня ми познайомилися з Володимиром Васильовичем. На той момент він не був завідуючим, але він мене приймав. Гарний організатор, професійний і талановитий дитячий хірург, про це свідчать його багато років праці і позитивні відгуки пацієнтів”, – розповідає колега, Олександр Бульченко.
Лікар ділиться змінами в галузі хірургії, що супроводжували його в роботі: “20 років тому ми не могли уявити таку техніку оперативного лікування, як малоінвазивна. Це робота на лапароскопічній стійці. Ми впродовж 10-12 років оперуємо на лапароскопічній стійці дітей з варикозним розширенням вен, паховими грижами, спаєчними непрохідностями. Ми робимо діагностичні лапаротомії, це дуже допомагає в діагостиці і подальшому лікуванні”.
“Найприємніше в роботі – це, напевно, дитячий сміх після нашого лікування. Ідуть коридором, здіймають ручки, просять, щоб ти їх взяв. Це не штучний, натуральний сміх, який не можна підробити. Ці чесність і душевність дають нам сили для роботи”, – ділиться Володимир Дорошенко.