Краса на місці колишнього пустиря: у ботанічому саду “Ямпільський” квітнуть більше 2 тисяч сортів декоративних рослин
Сьогодні неймовірно красивий куточок природи вражає цвітом та ароматом бузку різних відтінків. Це тільки початок квітучої пори в ботанічному саду місцевого значення «Ямпільський». Скоро тут запалають десятки сортів троянд та строкатих лілій. А далі – більше й більше. І так аж до пізньої осені, до балу королівських хризантем…
Тут плекають кожен листочок та квіточку, продовжують традиції та справу своїх попередників. Бо юннатівському руху в Україні вже 85 років. А розпочався він із села Воздвиженське Ямпільського району, яке назавжди залишиться в історії завдяки Трудовому Братству М.М. Неплюєва. Саме в місцевій семирічній школі в 1935 році започаткувався перший загін природолюбів. Потім був довгий шлях розвитку і становлення знаменитої станції юннатів – від земельної ділянки при сільській школі до сучасного Ботанічного саду. Про те, з чого заклад починався і яким є сьогодні, говоримо з його директором Сергієм Мерцаловим – відмінником народної освіти України, лауреатом Премії Верховної Ради, досвідченим педагогогом і ентузіастом своєї справи.
– Сергію Івановичу, коли на околиці Ямполя з’явилася станція юннатів?
– У 1971 році в Ямполі наказом тогочасного міністра відкривається бюджетна станція юних натуралістів. Як виняток. Через два роки райвиконком та селищна рада виділили під забудову земельний масив площею 4,5 га та два збірних щитових фінських будинки…
Засновником ботанічного саду місцевого значення «Ямпільський» був відмінник народної освіти, відмінник народної охорони природи України Григорій Іванович Шпак – нині заступник директора Ямпільської районної станції юних натуралістів.
– Повернемося до місця, яке було виділено станції.
– Це не місце, а страхітливий пустир. До революції там було господарство поміщика Білки. Тому ямпільчани це місце називали «Білкиним садом». Після революції рука людини не торкалася тої покинутої землі, на якій розрослися хащі білої акації, верболозу, доживали свого віку похилі від старості плодові дерева. Війна теж залишила тут вирви від бомб і снарядів. Мешканці селища виносили і вивозили туди відходи і різний мотлох, перетворивши пустир на смітник.
І ось невеличкий педагогічний колектив станції, який на той час складався з шести чоловік, разом з гуртківцями приймає сміливе рішення – перетворити ту місцину на квітучий сад.
– А місцеві жителі допомагали?
– Більшість ямпільчан сприйняли цю ідею скептично. Ніхто не вірив, що на здичавілому за пів століття пустирі можна створити красу. Та, незважаючи ні на що, роботи розпочались. Викорчовували пні і кущі, рубали старі дерева, завозили ґрунт, торф, перегній і засипали вирви з мотлохом. Крок за кроком у пустиря відвойовувалися все нові і нові діляночки землі.
Осінь підвела підсумки праці – там виріс невеликий, але гарненький одноповерховий будинок станції юннатів, поруч – берізки, ялинки, а навколо вирувало розмаїття квітів: троянд, лілій, жоржин, гладіолусів, айстр…
На це диво приходили подивитися керівники району, мешканці селища і скептики, які пророчили нездійснення задумів.
Ну, а далі ідеї в колективі народжувалися, як гриби після теплого літнього дощику.
– А де брали матеріал для озеленення території?
– Майже з усіх ботанічних садів колишнього Союзу надходили посилки з насінням. Їх надсилали з Прибалтики, Києва, Ленінграда, Москви, Донецька, Мічурінська, Гатчино, Краснокутська.
– І станція розквітла в усіх відношеннях?
– Це дійсно так. У 80 роках сотні юннатівців їздили на екскурсії по всіх куточках колишнього Союзу. Незабутнім залишився для тодішніх дітей та батьків політ літаками АН-2, які протягом дня десятки разів з місцевого аеродрому піднімалися в небо над краєвидами Ямпільського та Середино-Будського районів,.
У ті роки станція юннатів стала дипломантом ВДНГ у Москві, учасницею Всесоюзного семінару директорів центральних, республіканських, крайових та обласних станцій юних натуралістів.
Тоді проводилося безліч цікавих заходів. Змінювалася територія станції. Золотими руками місцевого скульптора Володимира Кириченка збудовані казкові споруди: гномики, лісовичок, ведмеді в сосновому лісі, Альонушка, декоративні водойми та вази.
У 90-х роках на станції юннатів відкривається дитяче кафе «Декор», господарями якого були гуртківці, організовуються перші в Україні орендні ланки з вирощування домашніх тварин: свиней, гусей, качок. Створюється «Бюро добрих послуг», метою якого було надання платних послуг населенню, організаціям, підприємствам, установам в озелененні садиб та територій. Збудований мінізоопарк.
А в 2005 році територію Ямпільської районної станції юних натуралістів занесли до об’єктів природно-заповідного фонду Сумщини. Їй було надано статус «Ботанічний сад місцевого значення «Ямпільський».
– Чим живе ботанічний сад сьогодні?
– До гурткової роботи у нас залучені діти: від дошкільнят до старшокласників.
Гордістю станції юних натуралістів є відділ квітникарства – оаза краси, творчості й натхнення, де вирощується 536 видів (більше 2156 сортів) квітучих та декоративних рослин. А на колекційній ділянці відділу сільського господарства зараз налічується близько двохсот видів реліктових та екзотичних рослин.
Зоотваринницька база відділу сільського господарства включає навчально-дослідну ділянку, два сади, мінізоопарк, живий куточок, птахоферму, вольєри для утримання кулана, косулі, два приміщення з вигулом для свиней в’єтнамської породи, приміщення для утримання дикобразів, кролів та нутрій, голуб’ятню, пасіку.
– А чи реалізують якось юні господарі свою продукцію?
– Аякже! Вона користується великим попитом. Діти вирощують та реалізують населенню поросят в’єтнамської породи, курчат свійської птиці, молодняк кролів, плодово-ягідні та декоративні саджанці, розсаду квіткових, овочевих та екзотичних культур.
– Без перебільшення ви – візитна картка Ямпільщини. Чи маєте відвідувачів?
– Щороку тут буває більше тисячі відвідувачів. Приїздять учні з багатьох районів області, гості селища. Сюди часто завертають весільні кортежі.
– Про ваш зоопарк. Цікаво, хто є улюбленцем публіки?
– Ну, тут на любителя. Тварин у нас багато: є дикобрази, вівці романівської породи, в’єтнамські свині, декоративні птахи: фазани, гуси, качки, папуги, амадіни, а також равлики, черепахи, кролики тощо. Створена перепелина ферма.
– А чи завжди люди розуміють ціну і мету ваших зусиль?
– Як правило, так. Шматочком цієї землі зараз дуже пишаються і ямпільчани, і жителі прилеглих районів. Цікавляться тим, що в нас росте, милуються квітами. Хоча, звісно, були прикрі випадки…
– Які саме?
– Ну, не так давно негідники викрали у нас і зарізали козулю… Була рання весна, і за слідами їх відразу знайшли. Зараз по цій справі триває суд.
– А рослини? Чи не крадуть їх?
– Були раніше такі випадки. Ще в 90-ті роки. Тоді нам доводилось зрізати ті ж тюльпани як тільки вони розпускалися, щоб зберегти сортові цибулини. Зараз цього немає. Бо тепер і насіння, і саджанці, і будь-які рослини, кущі чи дерева є у вільному продажу.
– Цікаво, а як працює Ботанічний сад в умовах карантину?
– Щодо коронавірусу, то ми знаємо чудову профілактику від цієї епідемії – це лопата та граблі! Жартую, звісно. Але свіже повітря і земля дійсно цілющі.
Екскурсії ми поки не проводимо, відновимо прийом груп після чергового етапу послаблення карантину. Зараз заходять поодинокі відвідувачі, не більше 10 осіб за умови наявності захисної маски. Навкруги краса і зелень! Гуляють і насолоджуються весною молоді мами з візочками… Період цвітіння бузку тут просто неймовірний.