Сумчанка побувала у клініці, де лікуються члени королівської сім’ї (фото)
У Парижі лікар із Сум Марина Сміянова відвідала приватну сімейну “Клініку Рузвельта”, що належить двом братам – Мішелю (ЛОР) й Франсуа (офтальмолог).
«Якщо у інших європейських державних лікарнях зрозуміло, що у будь-якому випадку – це страховий випадок, то у цій клініці люди обслуговуються за додатковою платною страховкою або за приватні кошти. Ліцензія, що видається на 4 роки, для приватної клініки є дороговартісною і її легко втратити, тому обслуговуються, в основному, пацієнти, що мають мінімальний відсоток ризику ускладнень», – розповідає Марина Сміянова.
Клініка спеціалізується у двох напрямах: офтальмологія і оториноларингологія. Вона є яскравим прикладом малого медичного бізнесу (20 осіб штат, площа клініки 500 м кв.). У цій клініці проходять лікування члени королівської сім’ї Саудівської Аравії та категорія віп-клієнтів Європи. Ціни на послуги високі, але їх можна отримати значно швидше, ніж у державних клініках. Ціни на консультації розпочинаються від 100 євро.
«Цікаво, що у клініці існує хірургія одного дня. Людину, якій щойно зробили операцію, не переводять до палати, а залишають на декілька годин в операційній, на функціональній кушетці. У супроводі родичів чи медичних працівників пацієнта доставляють додому», – ділиться враженнями лікар.
Медичні послуги надають державні, приватні клініки та медико-соціальний сектор для людей з обмеженими можливостями та для пенсіонерів. Первинна медична допомога надається приватним сектором (сімейні лікарі/фахівці вузького профілю), вторинна надає стаціонарні й амбулаторні послуги. Ціни на ліки встановлюються у суворому адміністративному порядку.
Спочатку пацієнт сам оплачує послугу, а потім отримує компенсацію від державного фонду або у приватній страховій компанії. Обов’язковим страхуванням забезпечено 100% населення. Фінансування системи охорони здоров’я відбувається за рахунок фонду страхування. Державні та приватні клініки, які включені в страховий фонд, фінансуються через загальний бюджет. Кожна послуга лікаря оплачується відповідно до договору зі страховою касою. Внесок жителів Франції за страховку в “каси” (страхові компанії) – 18,8% від доходу, 33 дня стаціонарного лікування оплачує “каса”, далі пацієнт сам оплачує лікування. Якщо стаціонарне лікування триває понад 60 днів, то пацієнта переводять в безкоштовну клініку, якщо цей стан триває 3 роки – пацієнт отримує інвалідність.
«Серпень – єдиний місяць у році, коли проходить відпускна кампанія всієї клініки (також й усієї Франції). Прийом пацієнтів у цей час відбувається до 12.00 й проводиться лише у вигляді консультацій», – наголошує лікар.
Кожен лікар старається якомога більше займатися самоосвітою й самоудосконалюватися, адже існує сильна конкуренція між державним й приватним медичним сектором. Лікар максимально застрахований, ведуться не тільки протоколи лікування, але й відеосупровід усіх маніпуляцій. Зарплата нараховується теж за шкалою балів.
Мінус медичної системи Франції – відсутність координації між амбулаторною й стаціонарною службою державного та приватного медичних секторів.
Джерело: sumypost.com
Читайте також: Сумська лікарка відправилася у медичні мандри