Сумський підприємець Максим Ольховик, маючи досвід відкриття власної справи в Польщі, поділився своїми спостереженнямя, чому люди виїжджають до сусідньої країни ЄС:

«В моїх коментарях час від часу піднімається тема еміграції, типу «навіщо їхати за кордон, якщо можна й тут заробляти ті ж гроші».
Поживши та попрацювавши короткий, але насичений час в Варшаві, хочу поділитися своїми думками та спостереженнями.
Вони можуть з вашими не співпадати, або й навіть бути образливими, але я так бачу ситуацію.
Всих хто їде в Польшу я б розділив на три категорії:
1️⃣ Учні та студенти. Ну тут все зрозуміло й пояснювати не має сенсу, що при вже однаковій вартості навчання в Україні та Польші це зовсім різні процеси й подальше майбутнє. Скоро в наших навчальних закладах залишаться одні викладачі з такими темпами розвитку освіти й науки.
2️⃣ Підприємці. Отриманий успішний досвід роботи в Україні можна конвертувати в розвиток на польскому ринку, адже ринок просто колосальний за розміром та можливостями, і це все по однаковим для всих привилам та законам. Головне наполегливість, процьовитість та сила характеру, і все неодмінно вийде. Для бізнеса важливо прогнозувати майбутнє, а не ходити з дня на день по мінному полю. Й поляки цим активно користуються, бо підприємці, в світовій економіці, це головний двигун економіки. І так як Україні вони не потрібні, або й навіть заважають всим, то поляки роблять такі умови, що для українців відкрити фірму стало легше навіть чим вдома. А тут вже й доступ до нормального кредитування по 5%, і дотації, і лізінг, і іпотека на комерційну нерухомість, а головне робоча сила, дешева робоча сила, яка їде з України просто хвиля за хвилею (хто був в візовому центрі, або на кордоні в черзі серед бусів та автобусів розуміє про що я). Бери — й роби. А наші люди робити вміють, особливо підприємці, бо в нас нескінченна війна за клієнта, за свою нішу, з чиновниками, з конкурентами, з арендодавцями, з провіряючими, з оточенням яке каже «та нічого в тебе не вийде», або «ой знову проблеми? ая-я-яй, я ж казав шо то не твоє» і взагалі нічого висовуватись — он іди роби на завод, на якому не платять ЗП як усі, особливий чи шо? Звичайно є й багато складностей, наприклад мовний бар‘єр, або відеошення поляків до українського бізнесу як до «токсичного» та корумпованого. Є проблеми з незнанням законів та повільними процессами в порівнянні з Україною. А головна проблема — високий поріг входу на ринок, бо ми в порівнянні з європейськими ФОПами просто бідняки. Але в нас є такий досвід та мотивація, що їм і не снилася, ми настільки звикли вигризати собі місце під сонцем — що їх проблеми та хвилювання це просто забавки для нас. Тому все що робиться зараз для малого бізнесу в Україні є величезними акселератором для масштабування на інші закордонні ринки.
3️⃣ Заробітчани. Наші заробітчани відрізняються від поляків які поїхали до Германій та Англій тим, що вони поїхали щоб жити КРАЩЕ, а наші щоб просто ЖИТИ як люди. За чим вони сюди їдуть на мінімальні зарплати (а отримують вони реально на руки 12000 грн в більшості), живуть в хостелах по кімнатам на 20 осіб і один душ на поверсі, або серед поля в перероблених бараках? Їдуть вони за можливістю тут залишитись в майбутньому. Їдуть за стабільністю та однаковими правилами та законами для всих, за безпекою та захистом, за екологією і не токсичними продуктами, за хоч і поганим, але медичним страхуванням та доступною освітою. Терплять та страждають цілі сім‘ї щоб отримати згодом карту побиту, вивчити нескладну й схожу на нашу мову, трішки асимілюватися, згодом найти роботу краще, отримати нову професію в поліціальній школі, або підтвердити свої дипломи з ВУЗа, які валяються десь в шухляді під телевізором, а згодом почати отримувати зарплату від 4000zl і взяти іпотеку під 3% річних в новому будинку нового зеленого району на околиці Варшави з сучасною інфраструктурою і швидкісною автострадою до центру міста. В нас же, якщо отримуєш навіть зарплату вище середнього рівня — всього вище написаного просто не має в принципі. Купити житло для молодої сім‘ї? — ха.. шас, хібащо бабця помре й залишить тобі, і щастя якщо бабця живе в місті. Я вже не кажу, що недайбоже захворіти чим складнішим за грип.

Трішки емоційно вийшло, й зовсім не патріотично. Але на мою думку процес запущений нашими політиками, чиновниками, олігархами та іншими сильним миру цього — деструктивний для країни, і те що є зараз це тільки квіточки. На місце поляків прїздять українці, на місце українців ніхто адекватний не приїде.
На питання «Що робити?» відповім «Робити те що ти гарно вмієш й надалі, розвиватися й рости над собою, пробувати щось нове й не боятися змін» і все буде добре, неодмінно, я точно знаю».

Поділитися в соціальних мережах