Діти загиблого АТОвця три роки живуть без жодної допомоги
Війна — це завжди втрати, жорстокість, біль та перевірка на людяності. Те, що відбувається останнім часом на сході України, влада називає антитерористичною операцією, а люди та солдати – боротьбою за незалежність. Майже чотири роки конфлікту на Донбасі повністю змінили долі багатьох українців, а особливо тих, у кого війна забрала найрідніших.
Вікторія із Сумщини уже три роки живе без чоловіка, а її діти – без батька. Проте жодної допомоги від держави за цей час родина не отримала. Причина – подружжя не було офіційно розписане, тому і претендувати на будь-які пільги не може. Як довести державі, що війна забрала годувальника, а штамп у паспорті – лише формальність. В які вікна стукати, коли закриваються двері, як налаштуватися на нове життя та хто може допомогти знайти правду?
Життя до війни
Восьмирічний Едуард та його маленька сестра Влада практично все своє життя мешкають у селі Шпилівка на Сумщині. Старший і єдиний у сім’ї чоловік хоча ще й маленький та піде всього до третього класу, але свою роботу знає. У перервах між катанням на велосипеді, допомагає мамі по господарству та приглядає за сестрою. Трирічна Влада, яку лагідно в родині називають Ляля, поки лише бавиться з іграшками та вчиться малювати. Їх мама Вікторія пригадує, дітей чоловік Олександр хотів завжди, а особливо мріяв про доньку.
“Коли Саша був живий, щоб легше справлятися у нас у родині діти були поділені – донька моя, а син його. Це вдень так було, а вночі навпаки – я була з сином, а він з дочкою. Саша завжди дуже хотів доньку, мріяв про неї довгий час. Коли Влада народилася, він практично не відходив від неї. Повертався із роботи та як була вільна хвилинка підходив і постійно був з нею. 13 вересня їй мав виповнитися один рік, але Саша не встиг його відсвяткувати”, – згадує Вікторія Шовтута, цивільна дружина загиблого військового.
Втрата батька та чоловіка
Свого батька та годувальника діти втратили 3 вересня 2014 року. Олександр Шовтута загинув під час обстрілу з РСЗВ “Смерч” базового табору поблизу Старобільська (Луганська область). Тоді разом із ним від вогневого нальоту померли 16 бійців дев’ятої роти 27-го Сумського реактивного артилерійського полку – це була наймасовіша загибель службовців Сумщини в АТО.
“Після того, як помер Саша, у нас все в родині змінилося. Едік відразу подорослішав, став дуже серйозним. Допомагає мені в усьому, по господарству, тримає кроликів. У нас їх аж 50. Травичку косить лише він, водички дати він, усе він. І посуд може помити, і в хаті підмести. Син і я, ми вдвох намагаємося справитись з усім”, – розповідає Вікторія.
Закриті двері
Від дня загибелі Олександра Шовтути пройшло уже майже три роки. Весь цей час його дружина Вікторія намагається отримати хоч якусь допомогу від держави. Жінка розповідає, у кожній інстанції, куди б вона не пішла, їй відмовляють та закривають двері.
“Відмовляють тому, що я незаконна дружина. Кажуть мені – ти ніхто! Ми з Олександром хоч і жили разом та маємо двох дітей, але офіційно наш шлюб не був зареєстрований. Зараз я мати-одиначка і немає жодного документу, що ми були родиною. Зараз живемо втрьох у селі у старій хаті. З нами мешкає і моя стара мати. Працювати тут немає де, тому єдине джерело доходу – гроші, які отримую я на Владу, як одинока мати”, – говорить цивільна жінка загиблого військового.
За словами Вікторії, вона неодноразово зверталася до батьків Олександра, щоб вони дали якусь допомогу, але ті з холодом ставляться до внуків і не хочуть визнавати їх рідними. “Нам дуже необхідна допомога, але ми нічого не можемо зробити. Батьки не признають ні меншу доньку, ні старшого сина. Вони отримали 600 тисяч за втрату годувальника, які їм мали дати по закону, а я як дружина не отримала нічого. Хотіла стати на чергу, щоб отримати квартиру або земельну ділянку, але всі проганяють. Починають розповідати «по научному» і все зводиться до того, що немає документу про шлюб”, – говорить з болем Вікторія Шовтута.
Тест на батьківство
Вихід із цієї ситуаціє хоч і не просторий, але є, запевняє сумський юрист Микита Дереза. За словами фахівця, перше, що можна вдіяти, – це зробити аналіз ДНК. Таким чином можна довести, що батьком дітей Вікторії Шовтути є справді Олександр, а жінка, хоч і без документів, але дійсно його дружина. Проте такий метод занадто дорогий, а сам висновок не дасть родині пільг, на які вони можуть претендувати по закону, а лише дещо може спростити саму процедуру оформлення документів.
У Сумській області такий аналіз роблять в основному приватні клініки і то не всі. За інформацією лабораторії «Medical Genomics Ukraine» Вікторії необхідно зробити досудовий аналіз ДНК на батьківство. Оскільки чоловік її помер, брати аналіз будуть у дитини та найближчого родича чоловіка (мати, батько, сестра) через це вартість процедури збільшується на 2 тисячі і становитиме 6 400 гривень. Результати дослідження будуть відомі уже через 7-9 днів після здачі аналізів.
Права через суд
Проблема, з якою зіткнулася Вікторія Шовтута, правовий статус цивільного шлюбу. У них із чоловіком він був не зареєстрований. Тому за словами управляючого партнера юридичної компанії «Roy & Partners» та члена ВГО «Асоціація правників України» Ганни Гончаренко, перше, що потрібно зробити жінці, – знайти правозахисника та звернутися до суду.
“Позов до суду може мати два варіанти. Перший – подаватися, як заява в рамках окремого провадження, де жінка все ж таки встановила факт окремого проживання, тобто було б позитивне рішення суду, яке б підтвердили дані ці факти. Другий, щодо встановлення батьківства. Тобто аналогічна процедура. Звернення із заявою в рамках окремого провадження, де б встановлювався факт батьківства і уже на підставі наявності цього правового статусу Вікторія могла б реалізувати ті надані державою їй права і обов’язки. Тобто, у другому випадку вона потенційно спроможна вимагати від державних органів тієї грошової компенсації, яка їй передбачена законом України про соціальний захист та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин”, – пояснює Ганна Гончаренко, управляючий партнер юридичної компанії «Roy & Partners» член ВГО «Асоціація правників України».
За словами фахівця, у другому випадку, подаючи заяву на встановлення батьківства, Вікторія отримує право претендувати, у першу чергу, на отримання грошової допомоги. На сьогоднішній день це майже 609 тисяч гривень. Крім цього, додаються багато фінансових преференцій. У залежності від органу місцевого самоврядування, який проводить підтримку вразливих верств населення. У кожному регіоні ці преференції свої.
Документи для встановлення правди
Для того, аби подати позов до суду, що в першому (окреме провадження), що в другому (встановлення батьківства) випадках необхідний однаковий перелік документів. “Для позову Вікторія, або будь-хто, хто опинився на її місці, має мати: свідоцтво про народження, паспорт, свідоцтво про смерть чоловіка, бажано щоб це був висновок про становлення причин смерті (причинно-наслідковий наслідок з цієї смерті), якщо людина проходила службу у військовій частині то це просто здійснюється запит до місця проходження військової служби, а вони уже дають увесь необхідний перелік документів для призначення такої допомоги. Потім, орган соціального захисту приймає ці документи за описом і по спливу необхідного терміну призначає допомогу”, – розповідає Ганна Гончаренко.
Крім цього, за словами фахівця, кожен орган соціального захисту може додатково просити надати якусь довідку, але це не означає, що вони можуть кожного разу, коли приходить людина, додавати якісь інші документи. Закон передбачає їх чіткий перелік, змінювати який не можливо.
Реалізація плану А та плану Б
За словами правника, зараз Вікторія має почати все з початку. Перше, що треба зробити, – знайти професійного адвоката, саме він допоможе підготувати документи, написати заяву та подати все на розгляд Феміди. Яку саме заяву писати, як окреме провадження, чи по встановленню батьківства, вони вже мають вирішити самостійно.
“У першому випадку, назвем його план А, передбачається, що дійсно людина підпадає під дію цього закону. Адвокат готує заяву в порядку окремого провадження, викладає там коротенький опис обставин і на підставі рішення суду, у них уже буде реальне суб’єктивно-об’єктивне право надалі звертатися до органів соціального захисту з відповідною заявою про отримання грошової допомоги. У другому випадку, це уже у нас план Б, процедура в принципі аналогічна. Так само фахівець готує заяву, де якраз мати, яка є одиначкою і за умови, що вона має витяг, який виданий їй на підставі ст.135 Сімейного кодексу*, може на 80% реалізувати своє задумане і встановити батьківство, приналежність покійного батька і дітей”, – говорить Ганна Гончаренко.
Важливу роль у цьому процесі відіграють свідки, запевняє правник. Якщо є можливість зараз підтвердити, що це була і справді родина і жили вони усі разом, то не потрібно це відкладати на колись. Свідчення очевидців завжди важливіші за їх показання на папері.
Чого можна чекати від позову?
“Судова практика, принаймні я говорю за себе, не мала ще таких випадків, коли поверталися кошти тим особам, яким вони були виплачені. За словами Вікторії, батькам Олександра 600 тисяч гривень були виплачені. На даному етапі вони їх отримали законно. Тепер стоїть більше питання матері, бо у неї не визначений оцей правовий статус. Тому подавати позов і вимагати повернення коштів, які батьки на той момент отримали законно, в принципі не дуже логічно. Краще діяти за тими двома сценаріями, що я навела вище. Тоді шанси у родини збільшуються”, – додає Ганна Гончаренко.
За словами спеціаліста, аби досягти позитивних результатів – це має бути синхронна праця держави, юристів та тієї людини, яка ставить перед собою ціль довести, що також має право на допомогу. Тільки якщо буде консенсус між цими трьома суб’єктами тоді буде позитивний результат, але швидко його досягти не вдасться. На це потрібен час.
Що обіцяє держава родинам загиблих військових?
Для сімей військовослужбовців, які втратили годувальників під час бойових дій в АТО є цілий список різних соціальних гарантій. Проте, через незнання законів людина може їх просто вчасно не отримати. “У першу чергу – це медичні преференції, право жінки отримувати медикаменти відповідно цільового призначення. Далі безоплатний проїзд у міському транспорті, пасажирському. Житлові преференції, це і пільги на комунальні послуги, користування житловими приміщеннями, отримання земельної ділянки. Залежить все від того, в якій сфері людина просить”, – говорить Ганна Гончаренко.
Хто допоможе?
Розібратися з питанням та підготувати позов до суду допоможуть зробити юристи. Це міф, що усім їм за роботу потрібно платити чималі гроші. За словами Ганни Гончаренко, зараз є багато юристів, які надають допомогу на громадських засадах. Наприклад, юридичний супровід гарантує всеукраїнська громадська правозахисна організація «Юридична сотня», соціальна програма «Надання безоплатної правової допомоги». Вони проводять не лише консультації, але й здійснюють судове представництво, тобто допомагають з документами, а потім беруть участь у судовому процесі.
“Окрім позову до суду є ще один варіант, але вірогідність, що він спрацює не дуже велика. Вікторія може спробувати підійти до своїх депутатів, по округу, і через них, як представників громадськості, ініціювати звернення. Депутат, він має право виносити отакі питання на розгляд сесії. У тому числі – виділення земельної ділянки чи житлової площі. Були в Сумській області випадки, коли добросовісні депутати дійсно допомагали. Тому, як варіант можна спробувати і цей. Проте сидіти та думати, що депутат все зробить, не варто. Позов – ось може врятувати ситуацію,” – пояснюють юристи.
Боротьба лише починається
Зараз Вікторія Шовтута готує сина до школи та планує подавати документи до суду. Не втрачати надію їй допомагають діти та синьо-жовтий стяг на стіні, який її сину Едіку подарували товариші по службі батька. Доки родина залишається без підтримки держави, триматися на плаву їм допомагають волонтери.
“У селі Вікторії та дітям чекати допомоги немає від кого, тому ми сприяємо чим можем. Минулого року громадська організація від діаспори виділила родині кошти. Віка за них купила бензопилу, щоб заготовити на зиму дров. Довідки вона здавала у соціальний захист, але вони десь постійно губилися. Тому дрова їй на зиму так і не привезли. Так, Вікторія з Олександром були не розписані, але дехто отримав допомогу, а родина Шовтути ні. І хоча зараз це питання досі залишається не вирішене, я впевнена, боротьба за правду лише починається”, – говорить Юлія Воропаєва, волонтер.
Джерело: spec-kor.com.ua