На Сумщині створили горіховий сад. Урожай чекають через 10 років (фото)
Волоський горіх….Кому не відома ця рослина? Таких мабуть не знайдеться. Перші згадки про горіх в історичних документах належать до VII-V століття до нашої ери: Пліній пише, що греки привезли цю культуру з садів Кіра, царя Персії. З Еллади горіх потрапив до Риму вже під назвою «грецький горіх», а потім поширився по території Франції, Швейцарії, Німеччини та Болгарії. На американському континенті волоський горіх з’явився тільки на початку XIX століття. В Україну горіх потрапив із Молдови й Румунії під назвою «волоський».
Про смакові та корисні властивості горіха годі й говорити. До прикладу, у зелених плодах виявлено вітаміни C, B1, B2, PP, каротин і хінони, а в зрілих – той же набір вітамінів, ситостерин, хінони, дубильні речовини і жирну олію, що містить лінолеву, ліноленову, олеїнову, пальмітинову кислоти, клітковину, солі кобальту і заліза. Зрілі плоди волоського горіха є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й високоактивним живильним засобом. Їхня калорійність удвічі перевищує показник пшеничного хліба вищого сорту.
Але волоським горіхом цікавляться одиниці, бо довго чекати віддачі, адже перший справжній урожай горіхів можна зібрати тільки через 10-15 років. Та для роменських лісівників час не став на заваді. Адже, зазвичай, основний лісовий урожай дозріває не за одне десятиріччя.
Тому навесні 2017 року в Томашівському лісництві лісгоспу заклали плантацію горіха грецького площею 30 га. Сіянці закупили в Дніпропетровській області. І хоч культура ця для лісгоспу нова, за справу взялися впевнено.
Для знищення бур’янів у міжряддях здійснюється механізований догляд – оброблення грунту дисковою бороною. Таку операцію проводять не менше чотирьох разів на рік. Вона не тільки знищує бур’яни, а й піднімає на поверхню грунту шкідників, сприяючи їхньому вимерзанню протягом зими.
Одна із загроз для дерев – інтенсивне сонце, яке може сильно нагрівати кору дерев у сонячні дні не лише влітку, а й в інші місяці, наприклад, у листопаді чи лютому. Оскільки ночі в цю пору зазвичай морозні, то виникають великі добові перепади температури, від яких кора тріскається. Щоб захистити дерева від таких температурних перепадів, дерева білять спеціальною садовою фарбою. Окрім захисту кори від перегрівання, така фарба ще й допомагає боротися зі шкідниками, що оселилися під корою. У Роменському лісгоспі теж білять, причому двічі на рік — навесні і взимку. А щоб молоді горіхи не постраждали від сильного вітру, кожен саджанець турботливо підв’язали до опори.
Для досягнення доброї продуктивності горіхові рослинки потребують ретельного догляду, особливо у перші роки вегетації. У перші 3–4 роки після висаджування потрібно правильно сформувати крону дерева. Коли ще молоді саджанці перебували у стані спокою, було проведене санітарне і формуюче обрізування. Тут фахівець повинен грамотно визначити кількість скелетних гілок і видалити центральний провідник. Якщо крону горіха не формувати, у неї з часом можуть проявитися великі дефекти – розламуються розвилки з гострими кутами, занадто довгі гілки, у яких мало бічних відгалужень, відмирають унаслідок згущеної крони плодоносні пагони й чимало інших неприємностей. Формування крони правильної форми підвищує якість і кількість плодів та регулює зростання дерева, що полегшує догляд за ним.
Наступний крок – по закінченню вегетаційного періоду провести роботи з хімічного догляду з метою їх підготовки рослин до зимового періоду.
Тож ростуть роменські горіхи, виплекані любов’ю лісівників. Поряд з ними росте і майстерність самих лісівників, бо вони навчаються новому, пізнають ази вирощування та догляду за горіховим садом.
