На Сумщині завели 190 справ через порушення рекламного законодавства

Упродовж 2019 року спеціалістами відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області досліджено 301 рекламоносій, із них виявлено порушення та заведено 190 справ за ознаками порушень законодавства про рекламу, 11 справ знаходиться в процесі досліджень.

За виявлені порушення вимог законодавства про рекламу до 179 порушників застосовані штрафні санкції у сумі 203 тис. грн, з яких 148 суб’єктів господарювання сплатили до Державного бюджету України, штраф у сумі 102 тис. грн у добровільному порядку та з 15 суб’єктів стягнуто у судовому порядку штрафів на суму 47,3 тис. грн.

Головним управлінням прийнято 4 рішення про визнання реклами недобросовісною.

Принциповою позицією управління є контроль за рекламою алкогольних напоїв. За результатами вказаного контролю було встановлено 25 випадків розміщення на фасадах магазинів, вітринах або вікнах стаціонарних об’єктів торгівлі та малих архітектурних форм, торговельних парасольках на літніх майданчиках, та навіть у фойє кінотеатру, зображення пляшок та келихів пива різних торговельних марок.

Враховуючи соціальну значимість порушеного питання та заборону реклами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами, управлінням на адресу підприємців були скеровані вимоги про необхідність проведення демонтажу встановлених засобів зовнішньої реклами та застосовані штрафні санкції до порушників рекламного законодавства у розмірі 78 тис. грн.

Спеціалістами відділу контролю за рекламою було досліджено більш ніж 30 об’єктів зовнішньої реклами, що розміщені на центральних вулицях міст. Переважно, це були виносні рекламні конструкції у вигляді штендерів, розміщені на пішохідних доріжках, що створювали перешкоди для пішоходів, проїзду дитячих візочків та колясок людей з особливими потребами, а також перешкоджали прибиранню пішохідних зон двірниками. Більше того, вони спотворювали зовнішній вигляд історичної пішохідної частини міст, заважали збереженню та розвитку їх історичного середовища. На жодну з конструкцій не були пред’явлені відповідні дозволи, що свідчило про їх самовільне розміщення суб’єктами господарської діяльності.