Цікава історія: як у невідомому хуторі на Сумщині одна за одною було створено три школи
Село Воздвиженське Ямпільського району належить до тих рідкісних місць України, історію і долю якого визначали школи. Саме тут у скромному, нікому невідомому хуторі, на схилку ХІХ ст. одна за одною було створено три школи. Фундатором шкіл був християнський просвітитель, родовитий поміщик Микола Миколайович Неплюєв (1851-1908).
Про це на своїй сторінці в Фейсбук пише директор Музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов
Першою у 1885 р. відкрилась Воздвиженська чоловіча сільськогосподарська школа, з п’ятирічним курсом навчання, розрахована на 80 учнів.
З жовтня 1891 року почала діяти Преображенська жіноча сільськогосподарська школа (80-90 учениць), якою опікувалися сестри Неплюєва Марія Уманець (1853-1930) та Ольга Неплюєва (1859-1944). Обидві школи вважались приватними, але частково отримували фінансування від міністерства землеробства.
Був іще один дитячий заклад – сирітський притулок для 30 малолітніх дітей на хуторі Рождественському, опікункою якого була Олександра Миколаївна Неплюєва (1827-1917). В 1900р. притулок припинив прийом і до 1902р. був перетворений у початкову чотирикласну школу, до якої приймались діти восьмирічного віку. У 1908 р. була переведена до Воздвиженська. Будівля початкової школи стояла окремо від с/г шкіл.
Всі школи у виховному, освітньому і організаційному відношеннях були унікальними навчальними закладами і входили в число кращих шкіл тодішньої Російської імперії. Про їхній досвід існує цілий комплекс літератури. З цих шкіл поступово виросло Воздвиженське трудове братство – самобутня християнська духовно-господарська корпорація, якій у ХХ столітті судилася трагічна доля.
У 1914 р. «Черниговская земская неделя» сповіщала, що у всій Чернігівській губернії з її 3-х мільйонним населенням налічується тільки 8 сільськогосподарських шкіл, з яких лише 2 – неплюєвські безкоштовні. А решта – платні, і далеко поступаються неплюєвським за ступенем політехнізації, об’єму та глибині знань учнів, рівню організації навчального процесу.
До 1924 р. братські школи випустили біля 1000 вихованців. З її стін вийшли такі визнані діячі науки і культури, як український композитор П. І. Сениця, історик П. К. Федоренко, учені-садівники С.Ф. Черненко і П.П. Дорофеєв, поет Василь Басок, родина Фурсеїв, у якій були і є художники і учені, лауреат Державної премії селекціонер П. І. Терницький, авіаконструктор М.В. Бондаренко, професор А.М. Столяренко, ґрунтознавець П.А. Костюченко, заслужений вчитель України Іван Куліш, В.К. Омельченко – біолог, соратник М.І. Вавилова, Федір Петруненко – літературний співробітник Лесі Українки, генерал Н.С. Солодовник і багато інших.