Якими були на Сумщині традиції Водохресного Святвечора?

На Охтирщині 18 січня кутю варили як і під Різдво, а горщики зі стравою накривали хрестами із соломи і ставили на покуть. У цей день постували, а до приходу з церкви з освяченою водою взагалі не можна було нічого їсти. Повернувшись з церкви зі святою водою, батько наливав її в тарілочку, брав віничок з васильків та грудочку крейди. Спочатку господар кропив усіх присутніх в хаті, примовляючи: «Спасибі Богу, діждали цього дня». Далі він ішов кропити в сараї, сінях, у коморі та навколо хати, а молодший син, несучи два пісних пироги (з квасолею і з капустою), ставив крейдою хрести на всьому, що кропив батько: на всіх дверях, вікнах, кутках.

Після цього батько та син поверталися до хати, батько насипав кутю, ставив на стіл пісний борщ, рибу. Верх куті господар відкладав у миску, аби віддати курям та гусям. Далі хазяїн з ложкою куті виходив на вулицю і тричі промовляв: «Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти. Да не морозь нам ні овечок, ні теличок, ні жита, ні пшениці, ніякої пашниці».

Під час вечері обов’язково ламали ті два пиріжки, з якими ходив хлопчик, щоб кожному дістався хоча б маленький шматочок. Після вечері ішли кутю виганяти: «Геть кутя з покуття, а озвар – на базар», били качалкою об ворота. На ніч кутю залишали в мисці, а поряд з нею клали ложки догори денцем (кількість ложок мала відповідати кількості членів сім’ї). А на ранок дивилися, чия доля приходила вечеряти – того ложка буде перевернута.

За матеріалами видання «Свята та обряди Охтирського району» (Суми, 1993 р.), відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури