Положій вимагає “декомунізації” премії імені поета-партизана Пилипа Рудя

Євген Положій, якому  присудили  обласну  премію  імені  поета- партизана  Пилипа  Рудя  2016  року  за книгу  «Ілловайськ»,  направив  голові  Сумської  облради,  депутатам  і  членам комісії  з присудження  цієї премії листа. У ньому він просить переголосувати  рішення комісії аким чином, щоб в документах була інша назва премії.

«Я написав листа на ім’я голови Сумської облради, депутатам та членам відповідної комісії, — повідомив Є.Положій.-  Листа додаю, коротко зміст такий: прошу переголосувати і премію-2016 перейменувати на імені(так в тексті – Ред.)Івана Багряного на найближчій сесії облради. Якщо ні, то своє лауреатство скасовую».

Головний зміст звернення Євгена Положія наступний:

“Шановний Володимире Миколайовичу, шановні депутати Сумської обласної ради, шановні члени комісії!

Щиро дякую за те, що ви відзначили мою літературну працю – роман «Іловайськ». Сприймаю премію як відзнаку від усієї громади Сумщини не мені, письменнику, а тим бійцям, які віддали своє життя та здоров’я під Іловайськом, в Донецькому та Луганському аеропортах, під Дебальцево, на інших ділянках цієї неоголошеної війни. Тому гроші з цієї премії я планував витратити на закупку книжок для волонтерської «Книжкової сотні» для подальшої передачі у військові шпиталі, бібліотеки, що знаходяться в зоні АТО і т.п.

Але є одне «але». Сумські історики та краєзнавці звернули мою увагу на діяльність людини, чиїм іменем названа ця премія Сумської обласної ради. Ось що говорить про Пилипа Рудя Вікіпедія: «…Пилип Рудь готує серію репортажів із районів Чернігівщини та Сумщини, де влада в цей час проводила масові вбивства голодом. Працює згідно з політичною лінією комуністів, які приховували Голодомор. За спогадами колег, 22-річний юнак особисто брав участь у приборканні голодних бунтів українських селян… Був редактором газети Буринського цукрового заводу «За більшовицькі темпи», робота якої була також інтегрована в голодоморні акції». Цю інформацію підтверджують і сумські краєзнавці та історики.

Шановний голово Сумської обласної ради, шановні депутати і члени комісії! Я не можу нехтувати високою честю, що ви мені надали від імені громади Сумщини, заради порожніх гучних слів і сумнівної слави. Це було б зухвало і несправедливо по відношенню до тих людей, які мене рекомендували і підтримували. Але, в той же час, я принципово не можу погодитися отримати премію імені людини, вчинки якої приносили шкоду Україні, премію, яку заснував обком комсомолу і відновили люди, проти антидержавної діяльності яких я завжди виступав як журналіст і громадянин

Впевнений, такої ж думки дотримуються багато краєзнавців, істориків і літераторів Сумщини, і всі вони підтримають наступну пропозицію: скасувати премію ім. Пилипа Рудя-2016, а замість неї оголосити премію нашого славетного земляка, письменника Івана Багряного. Такий крок буде правильним, логічним, патріотичним. Пропоную на найближчій сесії Сумської обласної ради внести це питання до повістки дня і прийняти рішення.

До цього моменту прошу жодних офіційних дій стосовно вручення мені премії не здійснювати. У разі, якщо з якихось обставин назва премії не буде змінена, прошу комісію прийняти цей лист як мою заяву про відмову від цього лауреатства».

Нагадаємо, що ініціатором перейменування премії імені Пилипа Рудя була член комісії, свободівка Вікторія Мурич, аргументи якої, запозичені з Вікіпедії, і повторює Євген Положій.  На них   журналіст і краєзнавець Олександр Говійний 1 листопада ц.р. надав відповідь від громади с. Бистрик Кролевецького району – земляків поета-партизана.

У ній йдеться про те, що «аргументи Вікторії Мурич спираються на анонімну статтю в Інтернеті, автором якої є невідома людина. Її твердження подаються без будь-яких документальних посилань на джерела інформації.

«Із липня 1941 року, — повідомляє Олександр Говійний, —  Пилип Рудь воював на Південно-Західному фронті проти фашистів. Потрапив у оточення. Пройшов жахи концтабору, з якого вдалося втекти. Тиждень блукав лісами. Від смерті його врятувала зустріч із партизанами. Воював у партизанському з’єднанні С. А. Ковпака і загинув як герой у бою у жовтні 1942 року, захищаючи Сумщину від ворога. Але основний його подвиг – журналістський — це створення інформаційного простору на окупованій фашистами території. І випускав він не російськомовну листівку, а справжню повноцінну газету «Красний партизан»…

Так, газета виходила російською мовою, але не забувайте, що партизанське з’єднання С. А. Ковпака воювало у Спадщанському, Брянських, Хінельських лісах. Серед захисників нашої землі були не тільки українці, а й представники інших національностей. «Партизанська пісня», написана Пилипом Рудем, стала маршовою піснею, гімном партизанського руху не тільки на Україні, а й за кордоном. Перекладена польською, французькою, навіть в’єтнамською мовами, про що є офіційні свідчення.

Дозвольте не погодитися з тим, що,  «за спогадами колег брав участь у приборканні голодних бунтів 30-хх років». Яких колег, де записані ці спогади? Логіка де? До 1986 року тему Голодомору 1932-33 років забороняли навіть здувати, а всі, хто працював разом з Пилипом Рудем, загинули на фронтах Другої світової війни, або пішли із життя до цього часу.

Оскільки Вікіпедія не вказує автора статті та посилання на джерела, а неправдиву інформацію поширила депутат Сумської обласної ради Вікторія Мурич, то ми, жителі Бистрицької територіальної громади, маємо повне право подати колективний позов до суду щодо поширення неправдивої інформації, а також просити громадського діяча, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки Ліну Броньову-Рудь, з якою громада підтримує тісні стосунки, щоб вона звернулася до міжнародних правозахисних організацій для захисту чесного імені її батька — Пилипа Сергійовича Рудя».

Джерело: http://xpress.sumy.ua/

Поділитися в соціальних мережах