Волонтер табору «БУР»: З Конотопом нам дуже пощастило

Один з координаторів табору «Будуємо Україну разом» розповів про те, що саме волонтери протягом двох тижнів зробили в Конотопі, яке враження залишилось від місцевих мешканців та як можна стати активістом цього проекту.

БУР (Будуємо Україну разом) — це всеукраїнський мандрівний табір, який має на меті спонукати людей брати власну відповідальність за позитивні зміни у своїй громаді та об’єднуватись заради досягнення цієї мети. Під час табору волонтери з України та за кордону допомагають українцям, що опинилися в скруті, шляхом ремонту їхніх помешкань. Так створюється мережа активних громадян, які у подальшому вже власними силами розбудовуватимуть Україну.

— Розкажіть про про проект «БУР». З чого все почалося?

— Проект «Будуємо Україну разом» з’явився у 2014 році. Але у нього є передісторія. У Львові є такий Український католицький університет, і у нього є студентське братство. Це молодь, яка разом створювала різноманітні проекти, одними з яких були «Святкуємо Різдво разом» і «Святкуємо Великдень разом». Вони збирали людей з усієї країни у Львові, ділилися традиціями, спілкувалися і таким чином єдналися.

У 2014 році, коли Краматорськ захопили російські війська, частина молоді з Краматорську, завдяки оцім зв’язкам, мала укриття у Львові. Коли Краматорськ звільнили, молодь повернулася додому. Там у них виникла ідея: з молоддю, з якою вони раніше святкували, зробити щось корисне — відбудувати помешкання тих людей, які постраждали в наслідок війни. Зібрали близько 80 людей.

Пізніше вже зробили табір «Будуємо Україну разом» у 2015 році. Крім Краматорська вже був Слов’янськ та селище Семенівка. Залучили більше людей, робили табори, об’єднували людей. Під час таборів спілкувалися, запрошували різних успішних людей ділитися досвідом. Тобто табір був не суто відбудовчий, а вже волонтери, які приїжджали, намагались взяти користь для себе у плані саморозвитку.

Ми побачили, що цей табір несе більше користі, ніж очікувалося. Тобто це не тільки відбудовування помешкань. Проект ще дуже добре єднає людей. Побачили, що воно дуже сильно вплинуло на молодь міста і вирішили робити табори не тільки на території Донецької та Луганської областей, а ще в інших куточках країни.

— Чому серед багатьох міст ви вибрали саме Конотоп?

— Конотоп ми вибрали зовсім випадково. У цей час, коли табір тривав у Конотопі, він мав бути у місті Авдіївка. Проте зимою там були загострення боїв, тому ми вирішили короткотерміново перемістити табір, оскільки там небезпечно і не факт, що там збережуться якісь роботи. Ми шукали місто, де був би якійсь сенс. Через знайомих нам порекомендували Конотоп. Сказали зв’язатися з Ольгою Качурою. Ми не знали, хто це — нам просто дали номер. Виявилося, що це працівник міської ради і вона одразу зацікавилась, одразу зрозуміла суть проекту. Ми приїхали в Конотоп, вибрали сім’ї, яким будемо допомагати, і власне 2 тижні тут працювали.

— За якими критеріям ви обирали сім’ї?

— У нас є певні категорії сімей, з якими ми працюємо. Загалом це люди, яки перебувають у скрутному положенні, проте вони мають його покращити. Зазвичай це люди, які постраждали внаслідок війни, або багатодітні сім’ї, або сім’ї, де є діти з інвалідністю. Але завжди, коли ми приходимо, для нас найважливіше, що наша робота буде цінуватися. Адже сім’я може бути у скрутному становищі лише через свій стиль життя, своє особисте ставлення. Такі сім’ї ми намагаємось менше брати, тому що наша робота не буде цінуватись і за кілька місяців все буде у попередьному стані.

В Конотопі нам дуже пощастило — у нас були дуже приємні сім’ї, з якими було добре працювати. Наприклад, була мати з двома доньками, в однієї з яких ДЦП. Тобто дівчинка не може нормально ходити. Мати за дітьми весь час доглядає, тому не має можливості мати постійну роботу. Але вона постійно шукає можливість заробити грошей, весь час шукає проекти для розвитку дітей. Дівчата беруть участь у різноманітних конкурсах, у минулому році навісь в Америку їздили. В цій сім’ї, наприклад, туалет знаходився на вулиці, а в хаті не було відмежування душової кімнати від іншої частини будинку. Для людей це взагалі незручно, не кажучи про тих, кому важко пересуватися. Ми власне і працювали, щоб зробити цій сім’ї туалет в будинку, і щоб ним було комфортно користуватися. Найприємніше, що це не було так, що ми робимо, а сім’я десь в іншому місці чекає. Вони весь час долучалися, кожного дня були з нами, працювали.

— Скільки сімей в Конотопі потрапили до вашого проекту?

— Насправді в Конотопі ми зробили набагато більше, ніж планували. Ми планували допомогти трьом сім’ям, але допомогли чотирьом. Ми планували в місті розмалювати трамвай, облаштувати місце для відпочинку на пляжі Кандибине. Ми це зробили, звичайно, але ще ми допомогли зробити майданчик для паркуру, розмалювали декілька стін.

— А місцеві активісти, волонтери вам допомагали?

— Приємно, що про нас в місті не тільки чули, але ще й допомагали. Зокрема, це були як просто студенти, так і представники різних організацій. Це організація «Теліос», які допомогли влаштувати майстер-класи для молоді. Вони протягом всього дня робили суші та бургери.

Були студенти, які в нашому таборі проходили практику на будівельних роботах. Для деяких робіт були потрібні більш фахові люди, які розуміються у будівництві. Взагалі вони мали кожного дня мінятися, але хлопцям сподобалося і вони залишились з нами на весь час.

Була також ідея створити буккросинг. Ми допомогли цю ідею втілити в життя. Біля міської ради вже стоять декілька точок, де можна взяти книгу, або свою туди дати. Це така відкрита бібліотека. Це суто на ініціативі місцевих.

— Багато бажаючих з Конотопу долучитися до вашого табору? Як взагалі стати учасником проекту?

— Можна стати волонтером нашого табору. До 10 жовтня кожного тижня є інший заїзд і це інший набір волонтерів. З Конотопа вже один хлопець поїхав в Світловодськ, двоє ще заповнюють заявки. Взагалі протягом цього часу, коли ми працювали в Конотопі, ми дивилися на списки людей, яки реєструвались за допомогою онлайн форми, то з кожним днем все більше людей реєструвались саме з Конотопу.

— Які навички потрібно мати, щоб стати учасником проекту?

— Взагалі, щоб стати нашим волонтером, потрібно мати лише мотивацію щось робити для інших. До нас приходять абсолютно різні люди. Одного разу приїхала дівчина, яка взагалі молотка у руках не тримала, проте до кінця табору вона як майстер шпаклювала стіни.

У нас є анкета, яку можна заповнити онлайн. Це звичана форма, потрібно дати відповідь на декілька простих питань. Буквально протягом двох днів з вами зв’яжуться.

— Скільки коштує участь у таборі? В яких умовах живуть волонтери?

— Участь в таборі абсолютно безкоштовна. Ми компенсуємо навіть проїзд, якщо є така потреба. Проживання та харчування також на нашій стороні. Живемо ми по різному в кожному місті. Зокрема, в Конотопі у нас було наметове містечко. В деяких містах ми жили в гуртожитках. Інколи мали просто велике приміщення, в якому стелили каремати. В Конотопі нам хотіли дати гуртожиток, але ми вирішили зробити наметове містечко, оскільки була чудова погода.

— В які міста плануєте далі вирушити?

— Далі у нас табори є у Світловодську, в Старобільську, в Подільську, в Херсоні, в Бердянську, в Мукачеві, в Чорткові, в Коломії. Табори йдуть по черзі. В одному місті табір триває два тижні. Заїзд волонтерів відбувається раз на тиждень. У групі в Facebook є календар таборів, які ми найближчим часом плануємо.

Джерело: topkonotop.com

Поділитися в соціальних мережах