До Дня залізничника ахівний відділ Конотопської міської ради опублікував у Фейсбуці історичну розвідку про появу залізниці в Конотопі. Дослідження грунтується на роботах Аркадія Бобильова.

Населення Конотопа до середини ХІХ століття нараховувало 9 тисяч чоловік. У ньому було 933 будинки, 6 маслобійних фабрик, по одному медобитному, воскобійному і цегельному заводу. «Город расположен в низменной местности, и в дождь – грязь такая, что нельзя проехать. Улицы узкие и извилистые, дома и хозпостройки стеснены, все крыты соломой…» – писав в ту пору офіцер генерального штабу Михайло Домонтович.

Але доля розпорядилась так, що уїзному містечку невимовно пощастило – цар Олександр ІІ затверджує концесію на будівництво залізничної лінії від Курська до Києва, яка згідно з розробленим проектом, повинна пройти через Конотоп.

Саме з того періоду у колишньому сотенному містечку почалося пробудження – у зв’язку з проведенням будівельних робіт ритм у ньому почали задавати залізничники.

Залізниця будувалась ціною величезних зусиль. На її будівництві були задіяні наймані робітники, а також ув’язнені. Загальна чисельність працюючих складала 30 тисяч чоловік з 3 тисячами підвод. Робочий день тривав з раннього ранку і до пізнього вечора, і в дощ, і в сніг всі роботи виконувались вручну.

Залізниця будувалася поспіхом. Більшість робітників набирали з числа жителів прилеглих сіл. Через важкі умови багато з них отримувало травми та каліцтва, помирало від хвороб. До того ж будівництво завдавало великої шкоди селянам. Так, при спорудженні залізничної дільниці на болотистій місцевості Чернігівщини були місцями засипані ставки, озера, русла для стоку води. Це призвело до того, що під час весняних паводків вода заливала прилеглі території у Крутах, Кагарлику, Кунашівці, Переяслівці та ін.

В окремих районах сільської місцевості полотно влаштовувалося без залізничник переїздів, що ускладнювало проїзд гужового транспорту та прогону скота.

У короткий строк були здано в експлуатацію ділянку Курськ-Ворожба-Бровари. Про це доповідає царю 17 грудня 1868 року інженер генерал-лейтенант, міністр шляхів сполучення Павло Петрови Мельников: «21-го минувшего ноября я имел счастье довести до Высочайшего Вашего Императорского Величества об открытии 20 ноября первого участка Курско-Киевской железной дороги, именно от Курска до станции Ворожба на 165 верстах. Ныне открыт и второй участок упомянутой дороги от Ворожбы до Броваров на протяжении 258 верст. Так, что регулярное движение может производится по всей Курско-Киевской линии, кроме последних 18,5 верст от Броваров до Киева».