Олександру Овчаренку — 72 роки. У центрі реінтеграції чекає, поки йому оформлять документи до будинку престарілих. Каже, що книжки купує на ринку, почитає – віддає іншим.

“Останнє, що я читав – це Чингіза Айтматова “Плаха”. Як правило, в цьому закладі не заведено обговорювати, що ти читав, що ти дивився. Мене ось переведуть скоро в пансіонат – отам я і буду розмовляти, знайду там братів по розуму”, — каже мешканець центру реінтеграції Олександр Овчаренко.

Олексій Лущик любить детективи, розповідає, що просить книжки в знайомих: “Захоплює, мізки відпочивають, почуваюся краще. А чим зайнятися? Телефон набрид, а книжку взяв у руки – і все, дивишся, вже десята година, вже спати треба”.

Завідувачка відділення нічного перебування Тамара Рак каже, що люди, які до них звертаються, потребують не лише даху над головою, але й духовної реінтеграції.

“Що таке інтеграція і реінтеграція? Це відновлення і повернення до суспільства. Книги – це глибина. Коли людина читає, – вона проживає те життя, відновлює в пам’яті, можливо, згадує те, що з нею було. Думаю, що у неї виникає бажання змінити своє життя на краще”, — сказала вона.

Також розповіла, що чотири роки тому тут була велика бібліотека, яку поповнювали небайдужі люди, але потім книжки зникли. Тепер починають збирати нову, щоб допомогти психологічному відновленню мешканців.

“Ми такими маленькими, короткими акціями намагаємося підтримувати діяльність і самого центру, і тих людей, які залишились безпритульними. У соцмережах пишемо пости, просимо людей приносити,. Частина приносить їх прямо в офіс, а частина пише — ми домовляємося про зустріч, зустрічаємося і вони передають нам”, — розповідає волонтер Андрій Букін.

Акція триватиме протягом тижня. До центру реінтеграції зібрану літературу планують передати на початку липня. Тамара Рак сподівається, що знайдуться благодійники, аби придбати її підопічним також настільні ігри, про які вони мріють: шахи, шахи, доміно та нарди.

Поділитися в соціальних мережах