«Солодкий» конфлікт у харківській школі вкотре виніс на поверхню тему зборів грошей. Нагадаємо, там батьківський комітет влаштував свято дітям, при цьому сплановано обділив одну ученицю шматком торту, привселюдно поганьбивши дитину за те, що її мама й тато не здали гроші.

Чи може подібне трапитися у Глухові? Так. І навіть час від часу трапляється, наприклад, варто згадати ситуацію дворічної давності, коли на новорічному святі дитині не дали подарунка, бо батьки його не купили.

Не секрет, що все в класі, починаючи від крейди і закінчуючи телевізором, оплачується з батьківських кишень. А там, де гроші, завжди непорозуміння, підозри, скандали. Так, держава не фінансує навчальні заклади у достатній мірі. Місцеві бюджети теж не можуть їх утримувати, тому покладатися на гаманці батьків – це вже народна традиція. Дехто навіть упевнений, що так має бути: прийшов у школу – купуй посуд у їдальню і м’ячі в спортзал.

Зазвичай, існує фонд класу, на який щомісячно здають від 10 до 30 гривень. Це гроші на канцелярію, квіткові горщики, ганчірки, заправку картриджа, деякий дидактичний матеріал. Часто батьки вирішують, чи будуть купувати подарунки для дітей на дні народження, на свято хлопчикам-козакам та дівчаткам до 8 березня, а ще на Миколая та Новий рік. Кожен з цих заходів обходиться від 30 гривень. Певні кошти збираються до професійного свята та дня народження вчителя чи вихователів. Хоч букет квітів, але ж і його купують в складчину. Також збираються гроші на екскурсії, вистави, бутерброди до дня школи, солодкі столи з нагоди першого снігу тощо. Ремонти кабінетів теж лягають на плечі батьків: лінолеум, двері, вікна, жалюзі, заміна меблів. Масштабні капремонти точно роблять у першому та в одному зі старших класів. Тоді збираються від 200 до 1000 гривень. В інші роки, коли планується косметичний ремонт, сума не перевищує сотні гривень, але можна зекономити, вклавши свій труд. Є ще окремий фонд школи. Так у рік набігає близько тисячі гривень.

– У нас батьки одного учня принципово відмовилися здавати гроші, навіть на туалетний папір. При цьому всі інші хотіли, щоб були і «миколайчики», і сюрпризи до 8 березня. Тоді голова батьківського комітету запропонувала, щоб цій дитині все одно купували подарунки за кошти з загального фонду. Ми ледве не посварились, але погодилися. А могла б вийти історія, як у Харкові. Бо, дійсно, чому одні мають платити за інших? Але і вчителька сказала: або всім, або нікому, дитина не має страждати, – говорить мама шестикласниці Наталя Мороз.

– Якщо мова йде про ремонти, які повинна робити держава, я ще можу зрозуміти принципову позицію деяких батьків. Але коли не здають зовсім ні на що, навіть на театр, то вони наказують не систему, а свого сина чи доньку. Інша справа, коли люди малозабезпечені. Таких насправді мало, їх з розумінням звільняють від будь-яких зборів, – ділиться мама двох дітей Марина Ковальчук.

– Ми лише влаштовувалися в садочок, а там уже дали список дорогої побутової хімії, канцелярії, рахунок для добровільного внеску. Пішло півтисячі. Але дівчата з батьківського комітету забажали купити нові горщики для діток. Мене влаштовували і старі. Знаю, так думали й інші батьки. Але ми посоромились відмовити, – розповіла Олена.

– У мене виникла така думка: може, якби батьки не влаштовували помсту тим, хто не здає гроші, а теж відмовились здавати кошти з солідарності, мотивуючи тим, щоб усі діти були в рівних умовах, мери і чиновники від освіти посивіли б з горя, бо школи було б нічим ремонтувати. І тоді точно більше б виділяли! Насправді треба бути дуже уважним у колективі, бо ситуація у всіх різна, – розмірковує батько першокласника Роман.

Ось такі думки у глухівчан. Поки порад лише дві: вирішувати всі питання між дорослими окремо, не вплутуючи у чвари дітей, і звести всі збирання грошей у класі до мінімуму. Без зайвого ентузіазму у вигляді тортиків, які можуть повилазити боком.

Джерело: nedelya.info

Поділитися в соціальних мережах