Хто очолить Верхньосироватську ОТГ, або Чому потрібен єдиний кандидат?
Нещодавно Кабінет Міністрів України прийняв рішення про виділення коштів на проведення виборів у новоутворених об’єднаний громадах. Під це рішення потрапила і об’єднана Верхньосироватська громада. Унікальність її полягає в тому, що об’єднуватися будуть дві сільські ради (Верхньосироватська та Великобобрицька), які за адміністративним устроєм розташовані в різних районах (Сумському і Краснопільському відповідно). Саме це, а також небажання попереднього голови брати участь в об’єднанні (очевидно, через те, що після об’єднання мали відбутися вибори, в результаті яких була загроза втрати посади) і призвело свого часу до того, що ні минулого грудня, ні цього квітня місцевих виборів у Верхній Сироватці не було, хоча при цьому вони відбувалися в ОТГ по всій країні.
На перший погляд, нічого страшного в тому, що вибори пройдуть пізніше, немає. Однак уже зараз можна констатувати те, що Верхня Сироватка частково втратила ініціативу в об’єднанні, адже сьогодні, на відміну від минулорічного стану, вибирати не доводиться, а тому варіант навічно товаришувати з великобобрівцями – став єдиний.
Хоча, якби власні політичні амбіції попереднього керівництва сільради не взяли гору над інтересами громади, то цілком реально можна було б об’єднатися із Нижньою Сироваткою та Бездриком, можливо, містом Суми, і тоді разом відстоювати свої інтереси з більш потужною інтеграцією у життя обласного центру.
Тепер же верхньосироватці змушені будуть думати і про сміттєвий полігон, який знаходиться на території Великобобрицької сільської ради, котрий вони із таким важкими зусиллями прибрали із території села, і який рано чи пізно після об’єднання громади завдасть чимало клопоту місцевим жителям.
Уже зараз можна констатувати, що вибори у новоутвореній Верхньосироватській громаді матимуть неабиякий підвищений суспільний резонанс. Причин тут кілька. Упустимо певні особисті амбіції, які завжди присутні у виборчій кампанії і проаналізуємо, чим важлива посада голови Верхньосироватської ОТГ.
Перше – це унікальне географічне становище поряд із Сумами. Відтак, землі громади можуть використовуватися жителями обласного центру як для комерційної, так і для приватної діяльності. Ці землі і зараз використовуються доволі потужними промисловими підприємствами обласного рівня. Тому важливо, щоб майбутній голова мав певний стратегічний план розвитку ОТГ в контексті розвитку Сум.
Друге – значна кількість жителів ОТГ працевлаштована у м.Суми. Отже, потрібно забезпечити їх відповідними комунікаціями – зокрема, тримати належним транспорте сполучення, а також потурбуватися про ремонт дороги.
Третє – екологічна складова. Так уже сталося, що Верхня Сироватка знаходиться в тому боці, куди переважно віє вітер із Сум, а саме із “Хімпрому”. Окрім цього, на території новоутвореної ОТГ також розташовується сміттєвий полігон для вивозу твердих відходів із м.Суми. Тому і “Хімпром”, і керівництво Сум будуть зацікавлені у тому, щоб перемогу отримав саме їх кандидат, який би просто “закрив очі” на екологічні проблеми.
Довгий час “Хімпром” знаходиться в орбіті інтересів Дмитра Фірташа, який є партнером Сергія Льовочкіна. Останній же, як повідомляють ЗМІ, – ідейний куратор проекту партії “Простих людей” Капліна, що нині перейменувалися у Соціал-демократичну партію. На користь співпраці цієї політичної сили з Фірташем говорить і те, що його телеканал “Інтер” постійно надає ефір Капліну для різноманітних заяв та коментарів.
Щодо впливу керівництва міста Суми, то їхня мета буде полягати в тому, щоб перемогу отримав кандидат від “Батьківщини”, який не стане підіймати болюче питання про сміттєвий полігон, навіть у збиток інтересам власної громади.
Тепер проаналізуємо, хто стане можливим кандидатом на вибори до Верхньосироватської ОТГ. Для незаангажованості будемо наводити кандидатів в алфавітному порядку.
Александрова Алла – Верхньосироватський сільський голова (2015-2017). Балотувалася від партії “Простих людей”, після чого втратила і довіру партії, і довіру громади. По суті, стала причиною розколу села. Першій в Україні як сільському голові громада висловила недовіру. Їй закидають корупцію та неефективне управління, кількамільйонні збитки громаді через проведення невдалих тендерних процедур та газогону.
Галстян Михайло (не плутати з відомим російським коміком Галустяном) – місцевий бізнесмен, власник бару “Гермес”. Можливий кандидат від Аграрної партії (представник у районі С.М.Карпенко) або від “Батьківщини”. Настільки підприємлива людина, що люди дещо побоюються його здібностей, які можуть призвести до негативних економічних наслідків.
Гамалій Олександр – виконуючий обов’язки голови сільради, секретар сільради. Незважаючи на його амбіції після обрання на посаду в.о., погано налагоджує комунікацію як із жителями, так і з начальством району, має слабкі задатки керівника. Раніше працював водієм самоскиду “Бєлаз” на “Хімпромі” – про цю сторону життя Гамалія у народі ходять неприємні чутки, пов’язані зі спекуляцією дизпаливом.
Герман Віктор – депутат сільради, здатний на активні дії, навіть на самопожертву (відстоюючи свою політичну позицію у бійці з хуліганом навіть втратив зуба).
Дем’яненко Олександр – має багаторічний досвід керівника та беззаперечний авторитет у В.Сироватці. Працював головою сільської ради, очолював місцеве лісництво та облагроліс. Позапартійний. Фігура, яка позиціонується як господарник не лише в селі, а й на рівні району та області. Син відомий юрист, спонсорує місцеву футбольну команду. Має зв’язки зі столичними керівниками, які дають можливість відстоювати інтереси громади на досить високому рівні. Здатен об’єднати людей та припинити місцеві політичні ігри.
Родина Лютих – представники місцевого бомонду (один депутат райради, двоє – депутати сільради). Керує родиною Олексій Степанович. У свої 70 років більш відомий своїми сварками із Поздняковим, до того ж саме він спочатку підтримував Александрову на посаді сільського голови, а потім сам же підтримав її відставку. Сини Валерій та Ігор більше керуються настановами батька, ніж приймають самостійні рішення. Після того, як родина Лютих зрадила Александрову, вони змушені будуть шукати собі союзників при владі, або ж спробують самим стати владою. Із союзниками буде важко – адже встигли пересваритися із багатьма людьми, тому до майбутніх виборів будуть підходити дуже ретельно, щоб потім не опинитися на узбіччі дороги.
Нечипоренко Зоя – директор школи, яка досягла досить вагомих результатів на своїй посаді, має відносно позитивний імідж, однак навряд чи захоче покидати свою нинішню посаду, де дійсно знаходиться на своєму місці.
Обозний Олег – тренер місцевої футбольної команди, вчитель фізкультури. Фанатично відданий футболу та має вдалі спортивні здобутки, принциповий, отримав чималий авторитет і повагу у місцевого люду.
Пимоненко Віктор – колишній директор Краснопільського агролісу, якого більше знають як “вічномітингуючого” та по згорілій конторі“Агролісу”.
Поздняков Юрій – місцевий бізнесмен, один із найбагатших жителів Верхньої Сироватки. Має ресурси стати сільським головою, однак навряд чи висуне свою кандидатуру.
Цигура Олексій – попередній сільський голова. За 15 років його діяльності нічим особливим не запам’ятався, окрім тісної співпраці із колишнім секретарем сільської ради. Можна передбачити, що в разі своєї перемоги буде намагатися повернути в крісло і її. За часів його діяльності село втратило лідерські позиції в районі, не зуміло розкрило свій потенціал.
Шкарупа Сергій – колишній заступник та радник голови адміністрації Сумського району, місцевий підприємець. Працював у органах держбезпеки. Має вольовий характер та гарні лідерські якості.
Окремо варто відзначити кандидата із Великого Бобрика. Наразі у цьому селі найбільший авторитет має Швачич Віктор – директор місцевої агрофірми “Вікторія”. Однак сам він, скоріше за все, балотуватись не буде, а от керовану ним людину спробує просунути. Хто це – дізнаємося найближчим часом. Але шанси у цього кандидата будуть досить непогані, навіть незважаючи на те, що громада Бобрика у кілька разів менша за Верхньосироватську. Адже якщо Верхня Сироватка не зможе висунути одного потужного кандидата, який би мав авторитет і на місці, і в районі та області, і при цьому влаштовував би різні політичні групи, то кандидат із Великого Бобрика може здобути перемогу в наслідок того, що голоси верхньосироватчан будуть розпорошені серед десятка кандидатур.
Щодо партійних кандидатів, то, як ми уже зазначали вище, головними чинниками тут буде не стільки політика, скільки економічні інтереси. “Хімпромівці” через лояльні до себе політичні сили будуть намагатися нав’язати своїх кандидатів, “Батьківщина” ж захоче одержати контроль над звалищем відходів та землею. БПП, не маючи якихось конкретних інтересів, скоріше за все, зробить ставку на кращого кандидата, який би просто задовольнив громаду та владу.
Теоретично вибори у Верхньосироватську ОТГ мають відбутися у серпні цього року. До висунення кандидатур ще є час, тому будемо спостерігати – чи зуміють жителі Верхньої Сироватки об’єднатися і висунути гідного кандидата, чи програють Великому Бобрику і тоді, цілком ймовірно, сміттєвий полігон знову перекочує до Сироватки, а там, може, і не тільки полігон…
Головне питання наразі – чи з’явиться у новоствореній Верхньосироватській ОТГ голова, який зможе припинити політичні та міжкланові чвари в громаді, об’єднати людей, по суті – господарник, який би займався розвитком ОТГ і водночас влаштував людей та партії.
Вадим Косенко
Джерело: газета “Вперед”