Сумський АТОвець вишиває ікони, щоб заробити на лікування

18-річний Ігор Лугина в АТО пішов відразу після Майдану. За три роки навчився стріляти з п’яти видів зброї. Зупинила його лише куля. Вона потрапила Ігорю в спину під Дебальцеве, увійшла між «броніками» і пробила легені і хребет.

Що було далі Ігор не пам’ятає. До тями прийшов у госпіталі в Дніпрі після операції. Ось тільки ніг вже не відчув. “У лікарні постійно багато крапельниць було, ліків різних… Спав мало, бо постійно снилися то кошмари, то боліло так, що й очі не міг закрити», – згадує Ігор.

Від жахів війни та болю хлопець знайшов порятунок у вишивці. Проте вдома картин майже немає, усі продає, а гроші відкладає на реабілітацію. Зараз працює над іконою Михайла Чудотворця, пише spec-kor.com.ua.

Допомагає Ігорю в рукоділлі дружина. Разом вони вже два роки. Живуть у невеликій кімнаті разом із мамою дівчини. Але їхня заповітна мрія – зовсім не квартира, каже Марина. “Я мрію про одне – щоб він на ноги встав. Мені дуже сильно хочеться, а то дитина народиться, будуть перші кроки. Так хай разом із татом ці перші кроки роблять”, – говорить Марина Лугина.

Народити Марина має з дня на день. Бідкається, що в день пологів Ігоря поруч не буде – волонтери відправляють його лікуватися до Харкова. “Ігорю наразі допомагають не тільки сумчанки, а й волонтери Львова, наші українки в Америці та харківські волонтери. Дуже нам допоміг волонтер із Харкова Олександр. Він як раз і домовився в інституті за стаціонарне обстеження і реабілітацію Ігоря”, – розповіла волонтер Богдана Москолець.

Засиджуватися вдома, кажуть лікарі, неможна. Аби м’язи запрацювали, потрібні щоденні вправи. Поставити Ігоря на ноги може реабілітація в Трускавці. Місячне перебування там обійдеться родині у 100 тисяч гривень. А потрібно як мінімум півроку. Молода сім’я сподівається на благодійника і на святих, лики яких вишивають.