Ця історія сповнена трагічного драматизму, адже Марійка Кудояр росла на очах глухівчан і жителів всієї Сумщини. Історія її боротьби з тяжким недугом почалася 7 років тому, коли дівчинка втратила здатність рухатися. Тоді їй діагностували анапластичну епендимому шийного відділу хребта. Марійка не по-дитячому стійко боролася за здоров’я і за ці роки їй довелося пройти безліч курсів хіміотерапії, операцій та виснажливі реабілітації після хірургічного втручання. За перебігом лікування Маші стежили і щиро вболівали всі небайдужі. І навіть наші мужні рятувальники, які в свій час організувалися для донорської акції, компенсацію від якої перерахували на лікування дівчинки. Поряд з нею були ми всі – прості люди, які зичили здоров`я дитині.

Поринаючи у минуле, хвороба то відпускала, то наступала з новою силою, не залишаючи їй мінімального шансу на порятунок. Але у мами дівчинки ніколи не згасала надія на одуження донечки…вона не припиняла вірити, що колись Марійка відчує повноту життя без пігулок і одвічного лікування. Колись сяде на велосипед, колись опанує гру на музичному інструменті, колись в неї буде безліч друзів на дитячому майданчику. Таких банальних речей у Марійкиному житті, на жаль, не було – тяжкий недуг тримав малу у постійній напрузі.

Коли почалася війна, мама Маші звернулася до благодійного фонду з проханням допомогти у лікуванні доньки. Їй запропонували вивезти дитину за кордон. Ірина погодилася. Через деякий час Швейцарія відчинила двері для них, звідки і почався фінальний етап Марійкіної боротьби за життя. Попри видалення пухлини у знаного нейрохірурга, через місяць хвороба знову повернулася до дитини. Тільки цього разу вона швидко прогресувала. Зі слів Ірини, онкологи підкреслили, що лікування для дівчинки нажаль не має, лише паліативне. Стан Маші погіршувався з кожним днем. Березень дитина провела на сильних знеболюючих під апаратом штучної вентиляції легень.

Перші квітневі дні також не вселили оптимізму, вони були вкрай жахливими – Маша не їла, фактично не говорила, просила тільки пігулки, щоб на мить забути про пекучу біль. Ірина робила все можливе, щоб хоча б полегшити гнітючу атмосферу, адже припинити страждання доньки вона була безсила.

9 квітня стан Марійки вийшов на критичний рівень: постійно падала сатурація, дівчинці не вистачало кисню. Лікарі розводили руками і готували Ірину до найгіршого. На очах матері Маша хапала повітря з останніх сил, наче риба на суші – так сильно вона хотіла жити. Коли Іра тремтячим голосом спитала у лікарів: “Що відбувається з донькою? Врятуйте її, зробіть вже щось…”. Вони констатували: “Маша помирає”. Ірина була до останніх секунд зі своєю донечкою. Півтора місяця дівчнка не дожила до своїх 10 років. Вона дуже чекала свій ювілейний день народження…

В обіймах з померлою дитиною вбита горем мати провела більше доби, відмовляючись вірити, що серце Марійки вже не б`ється. На півгодини Іра навіть відключилася і їй наснилось маленьке кошеня. При житті дівчинка розмірковувала на філософські теми і казала, що коли її не стане, то вона прийде мамі уві сні, як кошеня, собачка, або пташка… Так і справдилося.

Найближчим часом Іра планує доправити тіло Маші на малу Батьківщину – частину витрат на транспортування їй покрили у лікарні, іншу – господарка, у якої жінка винаймала житло. Поховають Марійку в Алтиновці на Конотопщині, звідки родом Ірина.

Хто має бажання підтримати жінку у цей скрутний час, залишаємо реквізити:

Приватбанк 5168 7451 2821 1742
Монобанк 5375414128533832

ГЛУХІВ.INFO

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах