“Дітям потрібне світло”: як переселенка із Сум навчає ВПО із Маріуполя
Євгенія Молітвіна понад 10 років працює з дітьми. Через війну вона переїхала з Сум до Полтави. Нині педагогиня працює з дітьми, які теж втратили дім: більшість із них – переселенці з Маріуполя. Вони разом навчаються, граються, вчаться логіці та математиці. І разом загоюють рани війни.
Про роботу з дітьми, методику, за якою працює, і переїзд до нового міста педагогиня розповіла “Вікну Відновлення”.
Із Сум до Полтави
“Ми вирішили виїжджати тоді, коли поряд впали «шахеди». Я була на роботі, а моя дитина – вдома, на восьмому поверсі. Це страшно. Працювати в укритті, боятися за кожен день. Особливо, коли вже «прилетіло» по-справжньому. Ми зібрали речі й поїхали в Полтаву”, – сказала жінка.
Євгенія – педагогиня, вихователька, методистка. До повномасштабної війни працювала в школі, а потім дитячому садкові у Сумах, де навчала через гру, використовуючи авторські методики, блоки, шифри та кодовані завдання.
Нове місто, нова робота і діти з Маріуполя
У Полтаві Євгенія влаштувалась працювати в центр “ЯМаріуполь. Полтава”. Серед її вихованців є ті, хто пережив евакуацію, втрату домівок.
“Я розумію цих дітей. Ми пройшли щось спільне. Тому мені хочеться дати їм щось яскраве, цікаве, світле. Вони мають бачити інше життя, а не тільки страх і темряву”, – розповіла вона.
Діти називають її просто – Женя, бо Євгенія складно для них, та й жінці подобається.
Методика, яка допомагає гратися і думати
Євгенія навчає дітей за методикою угорського педагога Золтана Дьєнеша – це гра з блоками, які допомагають розвивати логіку та мислення.
“Блоки Дьєнеша – це 48 геометричних фігур різного кольору, розміру, товщини. З ними можна вивчати все: від кольорів до математичних множин. Але головне – це гра. Діти не просто вчаться, вони бавляться, викладають, шифрують, кодують. І при цьому навчаються без примусу”, – розповіла фахівчиня.
Євгенія сама адаптувала методику українською мовою, створила власні картки, шифри, навіть іграшкового робота-провідника, який “приходить з країни логіки” і дає дітям завдання.
Іграшка у вигляді робота, яку Євгенія розробила та використовує під час занять. 30.07.2025. Фото “Вікна Відновлення”
Вона додає, що багато дітей говорять російською, а навчання відбувається українською. Але саме через гру, через повторювання кольорів та фігур діти поступово починають говорити українською.
За виконані завдання діти отримують наліпки. 30.07.2025. Фото “Вікна Відновлення”
“Раніше не було нічого українською. Я перекладала, адаптувала, вигадувала. Тепер є й українські блоки, дерев’яні. Але все одно багато матеріалу я роблю сама. У мене є свої картки, свої ігри. Навіть казки ми переказуємо з блоками”, – сказала вона.
Пояснення властивостей блоків Дьєнеша. 30.07.2025. Фото “Вікна Відновлення”
Найбільше Євгенії подобається індивідуальний підхід, де у групі може бути одна-дві дитини.
“Це дає глибший контакт. Я бачу, чого зараз потребує саме ця дитина. Якщо вона сьогодні не хоче блоків – ми складемо історію, або переказ казки, або логічний квест. Тут немає жорсткої програми”, – пояснила педагогиня.
Під час занять Євгенія застосовує інтерактивні заняття, щоб зацікавити дітей. 30.07.2025. Фото “Вікна Відновлення”
Новий дім
“Ми ще навіть речі не розпакували. Але син каже: «Яке гарне місто». Тут легше дихати. Хоч і бувають вибухи, але після Сум це все одно інше. Спокійніше”, – каже Євгенія.
Її чоловік – військовий. У Сумах вони не мали власної квартири, тож і триматися не було за що. Переїхали до Полтави, бо місто недалеко від Сум, а ще там живе її брат із сім’єю, які підшукали житло, возили Євгенію містом у справах, доки вона не запам’ятала маршрут до роботи. Зараз вона пізнає місто – зупинки, маршрути.
“Можливо, саме Полтава стане нашим домом”, – припускає жінка.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ