“Захар” – військовослужбовець 129-ї бригади ТРО. На війні чоловік із 2014-го. За пів року до повномасштабного вторгнення розірвав контракт зі Збройними силами, невдовзі ж – пішов добровольцем. Нині він захищає сумські кордони. Свою історію чоловік розповів кореспондентам Суспільного.

Підрозділ брав участь у боях на Херсонському, Запорізькому, Донецькому напрямках. Нині бійці служать на Сумщині.

“Перший напрямок – Херсонський. Потім на Енергодарі були, Червоногригорівка, це ж атомна електростанція, потім Авдіївка – Донецький напрямок. І – тут”.

“Захар” — це і ім’я, і позивний, і похідна від прізвища. Укриття, окрім побратимів, ділить із двома кішками.

Їх хтось покинув, ходили, їсти просили, я машину відкрив, вони залізли самі, я кажу – все дівчата. Ось і корма їм купив.

За словами Захара, втрата побратимів – найважчі моменти війни. Особливо, тих, із ким пліч-о-пліч воював ще з 14-го: “Я зараз Фейсбук боюся відкривати. Відкриваю, там по-любому десь знайомий з чорною стрічкою вискакує. Оце мене найбільше лякає. Всьо. Хоча я розумію, що всі ми смертні. Але жити-то хочеться”.

"Готуйтесь: ми – не вічні": історія бійця із позивним Захар зі 129 бригади тероборони

Фото: Суспільне Суми

У мирному житті Захар має професію вчителя. Колись, говорить, мріяв вступити на театральний, але – не склалося, а от любов до жартів залишилася. Наприклад, на питання, що буде робити після закінчення війни, із серйозним поглядом відповів:

Бухать. – Серйозно? – Так. Щоб забути оце все. Шучу! Працювати буду! (сміється)

До бліндажного життя за роки війни Захар вже звик. Тим же чоловікам, хто не вдягнув військову форму, говорить: “Займайтеся собою, готуйтеся. Ми не вічні”.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах