На Глухівщині попрощалися із захисником Дмитром Кулішем

Схилили голови рідні, друзі, побратими, мешканці сіл і міста. Цей день став болючим для всіх, хто знав Дмитра — мужнього, щирого, світлого хлопця, який без вагань став на захист Батьківщини.

Він віддав життя за нашу свободу, за майбутнє України. Імена таких Героїв мають жити у пам’яті, а їхня самопожертва — бути прикладом для кожного з нас.

20 травня став чорним днем для всіх, хто знав Дмитра Олександровича Куліша — цього дня обірвалося життя молодого Героя. Це непоправна втрата для батьків, рідних, друзів і всієї громади.

Куліш Дмитро Олександрович народився 23 серпня 2001 року в селі Некрасове. Дитинство і юність провів у рідному селі: закінчив дитячий садок, початкову та старшу школу. Був єдиною дитиною в родині. Тато приглядав за ним з вікна шкільного автобуса, мама — з учительського кабінету.

Ще у шкільні роки Дмитро вирізнявся серед однолітків творчими й розумовими здібностями. Як згадують однокласники:

«Діма — це та людина, для якої не існувало неможливого: чи то пробігти крос, відстоюючи честь школи на змаганнях, чи зіграти виставу в будь-якому образі, чи поїхати на шкільну олімпіаду. Все це загартувало Дмитра і зробило його порядною, витривалою, рішучою та відповідальною людиною».

Захоплювався волейболом, футболом, любив рибалити та подорожувати з наметами. Мав багато знайомих, а друзі називали його душею компанії.

У 2018 році вступив до Сумського національного університету на спеціальність «Геодезія та землеустрій» із військовою кафедрою. Під час навчання зарекомендував себе як цілеспрямований і наполегливий студент. Активно брав участь у громадському житті університету та факультету. У колективі був ввічливим, комунікабельним, умів працювати в команді. Відзначався високим рівнем відповідальності, дотримувався професійної етики та моральних принципів.

У 2023 році отримав диплом магістра та звання молодшого лейтенанта.

Після закінчення навчання, без вагань, став на захист Батьківщини — вважав це своїм святим обов’язком. Про своє рішення піти воювати рідні та друзі дізналися лише за день до його від’їзду — Дмитро відтягував цей момент, бо знав, як це ранить кожного, хто його любить.

Спершу ніс службу в Дніпрі, згодом перевівся ближче до дому. Виконував обов’язки командира зенітно-ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки. 22 листопада 2024 року отримав звання лейтенанта.

Пам’ять про Дмитра житиме в серцях усіх, хто його знав, поважав і любив.

Виконавчий комітет Глухівської міської ради висловлює щирі співчуття родині загиблого, повідомили в мерії Глухова.