На Ямпільщині поховали військовослужбовця Миколу Соломка

8:40 / 04 червня 2024

У селі Воздвиженське Ямпільської громади прощались із 50-річним військовослужбовцем Миколою Соломком, який отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання неподалік села Водяне на Донеччині.

Лікарі боролись за життя чоловіка, але 30 травня Микола Миколайович помер. Тамара Желюк розповіла, їй довелося навчати Миколу з 2 по 11 клас. Свою дружину Інну чоловік зустрів у шкільні роки.

“Коли після 8-го класу дехто пішов навчатися, хто в технікум, хто в ПТУ, а Микола залишився в школі, пішов до 10-го класу, бо мабуть відчував, що тут знайде своє кохання, свою долю. 1 вересня до нашого класу завітало п’ятеро дівчат із Грем’ячки та Імшани, Серед них була Інна. Коли їм виповнилось 20 років, вони одружилися, створили сім’ю. Народили двох синів, виховали. Микола був дуже міцним господарем. Любив дітей і обожнював Інну”.

Пані Тамара розповідає, що Микола був мобілізований до війська взимку 2023 року, чоловік виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.

“Він отримав тяжке поранення, мужню переніс декілька операцій, боровся за життя, боровся зі смертю. Ми вірили, що він, як кажуть, «викарабкається», але смерть була сильніша. Від отриманих тяжких ран він помер. Мама залишилася, дружина Інна і два сини: Олександр, який живе з сім’єю в Харкові, і Антон – учень 9-го класу”.

Жителька Воздвиженського Тетяна Гончарова розповідає, знає Миколу понад 40 років, він завжди приходив на допомогу односельчанам.

“Таких працьовитих людей, як ця родина, я ще не зустрічала в своєму житті. А Микола був дуже добрий, він завжди приходив на поміч, навіть якщо не просиш. Ось ідеш, він підбігає: “Тетяно Миколаївно, щось треба? Та ні, дякую, Коля, нічого не треба. Сини в нього які гарні””.

Староста села Оксана Горбачова розповідає, що загиблого захисника поважали односельчани.

“Провести Миколу прийшло майже все село, приїхали його однокласники, прийшли навіть люди похилого віку, тому що він виріс у них на очах. Все своє життя присвятив своїй сім’ї, присвятив своєму селу. Працював він з самої школи у радгоспі трактористом. Але ж після того, як радгосп розпався, він пішов до приватного підприємства, працював у лісі трактористом, був дуже працьовитою, відповідальною людиною”.