“Ні кроку назад ми не здали”: як галицькі десантники воюють на Курщині
До повномасштабного вторгнення Петро Гайдащук працював головним редактором одного із чернівецьких телеканалів. У лютому 2022 року долучився до бійців 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади, щоб захищати Україну. У січні 2025 року Петра Гайдащука нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Про свій бойовий шлях, бої на Курщині та важливість Курської операції і її вплив на хід війни розповів в інтервʼю Суспільному.
До повномасштабного вторгнення Петро Гайдащук працював головним редактором одного із чернівецьких телеканалів. У лютому 2022 року долучився до бійців 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади, щоб захищати Україну. Два роки Петро служив снайпером, обороняв Херсонщину, Миколаївщину, Харківщину, Луганщину та Донеччину. Далі — пряма мова Петра Гайдащука.
Що мене мотивувало? Обурення! Що у 21 столітті, коли ми живемо у цивілізованому світі якась країна починає вирішувати і думати, що можна напасти на свого сусіда, загарбати його землі, вбивати населення. Тільки через те, що український народ має бажання на самоідентичність, самоусвідомлення і власний вибір — як жити. Я розумів, що у той момент, 24 лютого 2022 року, єдине, що я можу зробити корисне — це взяти до рук зброю, долучитися до лав ЗСУ. Добровільно, на другий день повномасштабного вторгнення, пішов на війну.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то бригада у повному складі зустріла росіян у Херсонській області. Вдалося нам зупинити росіян у місті Вознесенськ. Цим самим ми зірвали плани подальшого наступу. Допомогли нам і підрозділи місцевого ТРО, і підрозділи ССО. Після оборони Вознесенська місцева влада і місцеве населення прийняло рішення та назвали одну з вулиць міста іменем 80 окремої десантно-штурмової галицької бригади. У травні з півдня нас було дуже швидко перекинуто на Донбас.
“Опинилися найпершими на території Курської області”
Наші військовослужбовці 80 бригади опинилися найпершими на території Курської області. Ще навіть до офіційного початку операції. Одна із наших десантно-штурмових рот за підтримки одного з підрозділів ССО уже проникла на територію противника за кілька днів до початку операції, зайняла вигідні позиції, аби штурмувати певну ділянку, де були укріплення противника.
Операція планувалася в таємниці і ніхто не розумів, що готується. Було зрозуміло, що нас очікують штурмові дії. В один момент бригаду передислокували на Сумщину. Коли операція розпочалася, наші десантники знищили ворожий опорний пункт, захопили позиції і після того вже основні сили почали знищувати мініінженерні загородження, заходити на територію Курської області, заводити за собою важчі механізовані бригади сухопутних військ.
Я навіть не зрозумів, що я в Росії. Коли ми там спілкувалися з місцевим населенням, здивувало, що люди літнього віку особливо вони спілкуються українською мовою або суржиком.
“Ми перенесли війну на територію Росії”
На території України ми вели переважно оборонні бойові дії, не рахуючи там Харківську операцію і декілька локальних боїв. Тут ми пішли в наступ. Ми були першими, хто спромігся і спланував наступати на територію противника. Ми перенесли війну на територію Росії. Це, як на мене, є правильним рішенням. Росія повинна розуміти, вона і так розуміє декілька років, що вона стикнулася з дуже підготовленим суперником. Якщо ми говоримо про перемогу і про якийсь результат, ми повинні проводити наступальні штурмові дії, що власне і відбулося. Ми показали цим, що наші ЗСУ, десантно-штурмові війська та інші підрозділи спроможні на такого роду повноцінні військові операції.
Розпочавши Курську операцію, ми побачили і відслідковували, як з інших ділянок фронту в Україні… Росія почала знімати і заводити в Курську область свої війська, а це їхні пожежні команди, які залучалися на критичні точки фронту. Це підрозділи повітряно-десантних військ, морська піхота, спецпризначенці, окремі підрозділи їхніх сухопутних військ, які були перекинуті сюди і зараз ми бачимо, як вони намагаються відновити своє втрачене положення і штурмувати наші позиції. Нашим десантникам вдається зупиняти такі штурми і знищувати противника.
“Нічим добрим для них це не закінчується”
Наші військовослужбовці і наші десантники — це загартовані бійці. Для них стикатися з новим противником – це не є щось дивне і нове. Ми бачимо, що противник змінив дещо свою тактику. Якщо раніше вони намагалися штурмувати невеликими групами за підтримки бронетехніки, то зараз ми починаємо бачити досить великі групи противника… це кілька десятків людей, які просто як в часи Другої світової біжать зі зброєю в напрямку наших позицій і нічим добрим для них це не закінчується. У них є підтримка бронетехніки, артилерії, дуже насичене небо дронами, FPV-дронами зокрема.
Цивільне населення РФ живе у певній інформаційній бульбашці, де немає жодної згадки, що Росія є агресором і те, що вона напала на Україну. Курська операція хоча б малій частині населення показує, що їхня країна напала на країну-сусіда і вона веде війну. І те, що ми перенесли війну на їх територію — це цілком нормально, бо Росія повинна рано чи пізно пожинати свої плоди.
Місцевого населення на Курщині залишилось не так багато. Залишились люди літнього віку і ті, хто не мав власного автотранспорту і можливості виїхати вглиб Росії до своїх родичів у більш безпечне місце. Ці люди залишаються на території Курщини в своїх домівках. Наші військовослужбовці по можливості надають місцевому населенню всебічну допомогу: це продукти, вода, речі першої потреби, гуманітарну допомогу. Росія сама ж починає обстрілювати свої населені пункти, через що і страждає населення цивільне.
“Операція на Курщині для нашого підрозділу є повністю результативною”
Операція на Курщині для нашого підрозділу є повністю результативною, бо всі поставлені завдання, які були перед Галицькою ДШБ, були виконані. Ми виконали штурмові дії, пройшлися рейдом територією області і тепер займаємо оборону позицій, які були взяті нами під контроль. Нам вдається відбивати ворожі штурми і не відходити назад. Ні кроку назад ми не здали.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ