Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні позову Буринської міської ради до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про зобов’язання відповідача перейменувати залізничну станцію «Путивль», що розташована в м. Буринь Буринського району Сумської області, на станцію «Буринь», передає офіційний сайт ВС.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про географічні назви», на підставі якого позивач ініціював питання щодо перейменування залізничної станції, фінансування відповідних заходів має здійснюватися саме за рахунок коштів міського бюджету. Проте в рішенні позивача про перейменування залізничної станції не надано фінансово-економічного обґрунтування заходів, пов’язаних із реалізацією цього рішення, а зазначено лише про направлення його до залізниці для виконання згідно із чинним законодавством. Крім того, у вказаному Законі немає норм, які б передбачали обов’язок відповідача виконати дії, про зобов’язання вчинити які просить позивач.

За результатами касаційного перегляду цих судових рішень КГС ВС залишив їх без змін.

Визнавши загальний інтерес органу місцевого самоврядування щодо перейменування залізничної станції, що розташована на певній території, законним і таким, що відповідає концепції Європейської хартії місцевого самоврядування та підлягає захисту, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Комплексне тлумачення норм статей 1, 7 Закону України «Про географічні назви», статей 7, 10 Закону України «Про залізничний транспорт» дає підстави стверджувати про те, що позивач вправі зажадати від відповідача укладення договору щодо виконання робіт з перейменування залізничної станції, що знаходиться на території відповідного органу місцевого самоврядування, за законом на компенсаційній основі.

Водночас, досліджуючи предмет спору, касаційний суд звернувся до позиції об’єднаної палати КГС ВС, викладеної в постанові від 18 вересня 2020 року у справі № 916/1423/18, згідно з якою належним способом захисту було б укладення договору в судовому порядку в запропонованій позивачем редакції.

Отже, враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій відсутність визначеного Законом України «Про географічні назви» обов’язку відповідача здійснити перейменування залізничної станції без відповідної компенсації, а також відсутність узгодженого фінансування такого перейменування з боку позивача, КГС ВС погодився з ухваленим у цій справі судовим рішенням щодо відмови в задоволенні позовних вимог Буринської міської ради про зобов’язання АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» перейменувати залізничну станцію «Путивль» на станцію «Буринь».

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 1 липня 2021 року у справі № 920/764/20 можна ознайомитися за посиланням.

Поділитися в соціальних мережах