Він із дитинства захоплювався бджільництвом та мріяв стати пасічником. Вступивши до професійно – технічного училища, отримав омріяну професію та паралельно вивчився на тракториста- машиніста сільського господарства. Згодом, пасічництво стало його хобі, а от професійна діяльність була міцно пов’язана с тракторами. Він був і орач, і сіяч, і хлібороб. Коли хлопцю виповнилося 18 років, його сім’я переїхала до села Івот. Тут він працював в місцевій агрофірмі, тут він зустрів свою долю – дружину Тетяну, тут народилися та росли його діти – доньки Марина та Ірина.

«Він був найкращий у всьому» – так про свого чоловіка говорить його дружина Тетяна. Найкращий син, брат, чоловік, батько, дідусь… У Сергія завжди було багато друзів, його високо цінували на роботі.

Він був справжнім патріотом України. На початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до тероборони та ніс службу на блок посту в рідному селі, паралельно працюючи в агрофірмі. Керівництво не відпускало його на фронт, адже трактористи вкрай потрібні в сільському господарстві. На захист України Сергій став 30 жовтня 2023 року після закінчення чергової хлібозбиральної кампанії.

Він мріяв просто жити. Жити зі своєю родиною в мирній країні в рідному селі, працювати, займатися улюбленим хобі, спостерігати за тим, як зростають його онуки. На жаль, 23 лютого 2024 року громада вкотре зазнала непоправної втрати.

Захисник України, солдат Сергій Михайлович Радиш героїчно загинув при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Синьківка Куп’янського району Харківської області, повідомили в мерії Шостки.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах