Уродженця Сумщини відзначили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»

Влад застав всі ключові події для України «в строю»: Революцію гідності, анексію Криму, початок АТО, переродження українського війська, повномасштабне вторгнення.

Через контрасти які відбулися в житті Тараніна, стає зрозуміло що життя українського військового цікавіше за будь-який фільм.

Початок військової служби

На строкову службу Владислав потрапив у 2013-му році, тоді президентом був янукович, форма в ЗСУ була така сама як і у росіян – «дубок», а на армію дивилися із поблажливою усмішкою.

 У 2014-му ми прогнали горе-президента, росія анексувала Крим, і вдерлася до східних регіонів. Тоді Влад підписав контракт, щоб офіційно боронити нашу країну від ворогів. На той момент вже відбулися реформи які значно посилили збройні сили.

В АТО молодий контрактник побував на більшості головних рубіконів – Волноваха, бої за Білокам’янку, терикони Докучаєвська, промзони Авдіївки, Світлодарська дуга, сірі зони Гладосового, Попасна.

Велика війна

Коли почалося повномасштабне вторгнення Таранін проходив навчання на одному із полігонів. Тоді він виконував обов’язки командира взводу в механізованому батальйоні. З першими ракетами ворога, його підрозділ перемістився до Броварів, вони тримали один із флангів.

Згодом вони попрямували на зачистки до Катюжанки, яка трохи північніше столиці. В той самий час його рідна Сумщина була під окупацією.

 «Під окупацію потрапили і батько, і мати, і сестра. За час поки ворог там був, я із батьками поспілкувався 2 рази. Перший – мама розповіла що комунікації та магазини знищили. Другий раз, якимсь чудом батьки зловили зв’язок, розповіли що кацапи розстрілюють всіх хто рухається селом. Навіть по будинках в яких просто світло горить вночі можуть відкрити вогонь», – розповідає військовик.

Після Київщини Владислав потрапив на Вуглегірську ТЕС. Наші оборонці стримували там навали російських найманців. Для чоловіка це були перші серйозні бої з початку повномасштабного, і перші серйозні контрасти.

Під час АТО Влад не бачив таку кількість артилерії, бронетехніки та м’ясні штурми. Стало ясно що ворог налаштований серйозно, і що він не рахується із власними втратами. Ту саму тактику продовжили кацапи й на Вугледарському напрямку, де вже 2 роки підрозділ головного сержанта Тараніна успішно виконує задачу з оборони та стримування ворога.

З 2014-го чоловіку добре знайомі Донецькі степи та терикони. Але у 2022-му бойові дії дуже відрізняються. Він пояснює це зі свого погляду:

«Сірі зони колись займалися тихо і без метушні, нині без бою це зробити нереально. Розвідка була справою найхоробріших і найвправніших бійців, нині – злетів БПЛА і все видно. Те саме і з мінуванням».

«Золотий хрест» від головнокомандувача ЗСУ 

Та наше військо швидко вчиться. Інновації стають інструментами. Карколомні ідеї, стають тактичними рішеннями. А прості хлопці – героями. За сумлінну службу, якісне виконання поставлених завдань та бойові досягнення нещодавно Владислава особисто нагородив почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський.