“Вони добивали школу”: наслідки повторного обстрілу Краснопілля

8 листопада російські війська вдруге за два дні обстріляли центр Краснопілля. КАБом знову поцілили у Краснопільський ліцей. Внаслідок вибуху також зруйнована приватна садиба та вибиті вікна у будинках у центрі селища. Подробиці – у матеріалі Суспільного.

На фото — те, що залишилося від подвір’я родини Лебеденків після російського удару по Краснопіллю 8 листопада.

В цей день в садибі працювало близько 10 людей, розповідає Микола Лебеденко. Рідні і знайомі допомагали закрити вікна та дахи, пошкоджені внаслідок попереднього обстрілу, коли пролунав сигнал тривоги. Керована авіаційна бомба влучила майже біля будинку.

“Сказали, що КАБ летить на Краснопілля, ми всі сховалися в погріб. І всі вижили. Погребиця завалилася, а погріб цілий залишився”, — згадує пан Микола.

У будинку довелося залишити жінку 92 років, адже рахунок йшов на секунди, розповідає пан Микола: “Вона не ходяча. Та ми б не встигли її ніяк занести”.

“Бабуся лежала ось на цьому дивані, вижила завдяки міцній шафі, яка підтримала стелю до приходу допомоги”, — розповідає її онук Іван.

Жінку дістали з-під завалів рятувальники. За словами рідних, зараз вона в лікарні, важких травм не зазнала. Разом з господарями врятувалася і собака, вона теж була в погребі, розповідає пан Іван, а ось коти, припускає, загинули. Пошкоджені автівки, одна з них належала брату господаря, який в той день приїхав допомогти навести лад. Ремонту, каже власник, вона не підлягає. Майже нова машина самого господаря була у гаражі, але це її не врятувало.

Біля садиби – вирва майже у людський зріст. Поруч – будівля школи, після другої атаки майже зруйнована.

Тут якраз працювали вчителі і батьки, наводили лад після першого удару, говорить Іван Лебеденко: “Я думаю, безпілотники їхні, скоріш за все знаходилися в цій зоні, вони бачили, по кому б’ють, знали, що тут вчителі на толоці були, знали, що тут у нас була толока. Вони, скоріш за все, добивали школу, тому що це був опірний заклад, гордість нашої територіальної громади. Зрозуміло, для чого це вони роблять. Вони роблять для того, щоб тут не вчилися діти, для того, щоб виїжджали їхні батьки”.

Як розповіли працівники школи поза камерою, у будівлі ліцею було понад 30 людей, вони встигли сховатися у підвалі, де їх присипало, але всі врятувалися.

Пані Валентина живе за кількасот метрів від школи, в її будинку вилетіли всі вікна. Каже, була в хаті, коли пролунав вибух: “У мене отут рука вся синя, по руці вдарило. Як оглянулася – отут не видно світу білого, усе летить на нас, хата повна оцього всього, усе склом засипане. І, мабуть, пів години отут такий дим і туман стояв, що ми не зрозуміли, де воно чи горить, чи що тут робиться, нічого не було понятно. Дуже страшно було”.

Гуманітарна місія “Проліска” привезла матеріали, щоб закрити пошкоджені вікна, двері і дахи.

Микола Лебеденко каже, що пошкоджень значно більше, це всі будинки в радіусі пів кілометра від епіцентру вибуху. Самі ж Лебеденки думають, як дістати з-під завалів свої речі, адже треба піднімати обвалений дах: “Одяг ми змогли забрати, деякий, однак взуття, документи – воно все знаходиться під завалами”.

Пан Микола каже, що тепер страшно кликати людей на допомогу, оскільки російські військові можуть знову атакувати у будь-який момент. Його син Іван каже, на цій ділянці його рідні жили понад 100 років, будинок пережив друге руйнування, вперше був зруйнований у другу світову війну. Чоловік говорить, що втратив все, що нагадує про дитинство: батьківський дім, школу, пам’ятні речі.

Але тепер вважає 8 листопада другим днем народження, оскільки руйнівна сила вибуху була такою, що ніхто б не вижив. Можливо, говорить пан Іван, в цьому допомогла старовинна сімейна ікона, яка зберіглася після вибуху.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ