Русланові 29 років. На початку повномасштабної війни чоловік захищав Суми. Після поранення був демобілізований через інвалідність. На пенсію прожити важко, тож зі збережень купив великий вуличний гриль, орендував кафе у Костянтинівці на Донеччині та годує там людей — в основному військових. Як Руслан став підприємцем та що для нього означає перемога — у матеріалі Суспільного.

Руслан сам “виходець” з 58 бригади, служив там 8 років. Пройшов шлях від солдата до капітана, був командиром роти. Під час повномасштабної війни зустрічав росіян в Конотопі, а потім у Сумах.

“Знайшов там своїх, поїхали в частину, озброїлися і поїхали лупити росіян. Потім сформували такий підрозділ як “Sumy Defense”, нас там було близько 30. Ми два місяці виганяли росіян із Сумщини, робили їм засади, мінували й полонених брали. Загалом воювали. Зброї та боєкомплектів не вистачало, все було добуте в бою”, — розповів чоловік.

Руслан згадав про одне із завдань, які вони з побратимами виконували у Сумах.

Воював за Суми, а зараз годує військових у Костянтинівці. Історія колишнього бійця ЗСУ, який став підприємцем

Фото: Суспільне Суми

“Був виїзд, на позицію росіян. Ми прилітаємо туди, а там РПГ і чотири автомати, повний “Урал” боєкомплектів, зброї, навіть харчів. Згодом зв’язалися з 8 полком, почали працювати з ними, вони нам з байрактарів скидували озброєння”, — розповів Руслан.

Згадом Руслана запросили служити у 5 штурмову бригаду, на місце замкомбата. “8 місяців прослужив у Костянтинівці, отримав поранення, звільнився, приїхав до дому в Суми. Там себе не знайшов, бо кепська місцева влада типу Олександра Лисенка і його банди, до яких потрібно приходити і “кланятися”, я так не можу. Я боюся що когось вб’ю, а в тюрму не хочу. В Костянтинівці всі свої, нікому “кланятися” не треба, життя іде як воно є, і все по-справжньому”, — поділився Руслан.

Руслан не зміг прожити на пенсію по інвалідності, тож на збереження купив великий вуличний гриль, орендував кафе і годує там людей — в основному військових. “Пенсію нарахували 8 тисяч, ну таке собі, виплату за інвалідність досі не виплатили, а жити за щось потрібно. Які збереження були, купив вуличний гриль і відкрив кафе, мої друзі військові ходять”, — сказав він.

Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Костянтинівка. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

“Я не думаю, що якщо ми закінчимо війну з РФ, це буде перемога. Вона буде тоді, коли у нас внутрішнього ворога не буде. РФ врахує всі помилки, вони вже роблять заводи, випускають нове озброєння. А ми.. головне, що духом сильні… Після перемоги, я подзвоню всім своїм, візьмемо бідон горілки, десь заховаємося, глибоко в ліс і будемо троє суток пити. Четверті будемо спати, а далі будемо думати, що з цим всім робити. Як жити далі, чи готов соціум до нашого повернення”, – говорить Руслан.

Він впевнений, що у майбутньому потрібно проводити військові реформи. “Я думаю потрібно написати новий статут і не керуватися радянським. Потрібно зробити його реальним на момент 2023-2024 року. Туди вписати реальні проблеми та рішення. А не так щоб один кричав: “Я тут командир!”. Да всім однаково хто ти. Якщо ти розумний ти керуєш, а якщо ти дурак, то ти дурак. Якщо ти раптом не знаєш, що ти дурачок, то ми про це тобі скажемо, вдруг ти не в курсі”.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах