Екс-ректора СумДУ звинувачують у крадіжці на 60 млн грн із садиби Харитоненків
Про це на фб-сторінці Вільної профспілки СумДУ «Справедливість» написав її голова Іван Мозговий.
“ЗЛОДІЙСТВО В СУМАХ, або ХОЧУ БУТИ “ПОЧЕСНИМ”
Ця історія, до якої виявився причетним екс-ректор СумДУ Анатолій ВАСИЛЬЄВ, претендент на посаду “Почесного громадянина” міста Суми, почалася давно. Ще у ІІ половині ХІХ ст. наш відомий земляк, Іван ХАРИТОНЕНКО, заснував у Сумах один із потужних рафінадних заводів, придбав великі землі, що дозволило йому створити в місті освітні й лікувальні заклади, церкви, картинні галереї, дендропарки, залізницю, банк, проявляти постійну доброту про земляків-сумчан. Сотні тисяч карбованців він витрачав на укладання бруківки, будівництво гуртожитків для студентів і робітників, зведення кадетського корпусу і реального училища, будинків для службовців, дитячого притулку, утримання сиріт. Вдячні сумчани присвоїли І. Харитоненку одним із перших звання “Почесного громадянина” міста.
Ішли роки, але не згасала пам’ять про великого земляка. У центрі міста йому встановлено пам’ятник, а той, хто, як і він, продовжував звеличувати місто Суми гідними справами, теж удостоювався цього почесного звання. Серед них – будівельники, підприємці, меценати, захисники своєї землі, культурні діячі. Аж доки у своєму бажанні стати поряд із легендарними особами не знахабніла НЕГІДНІСТЬ.
А сталося це так. У місті Суми на мальовничому березі Псла знаходиться комплекс садиби Харитоненка, архітектурна пам’ятка національного значення, яку нащадки просто зобов’язані відновити. У повоєнний час тут була поліклініка №1. Після 1991 тут розміщувалася міська архітектура. Місто передало садибу у власність Національного банку України, і нею опікувалася Українська академія банківської справи НБУ. Коли Нацбанк очолював наш земляк і почесний громадянин міста Суми Володимир СТЕЛЬМАХ, спеціальним управлінням згідно отриманої ліцензії була розроблена проектна документація, затверджена постановою НБУ, виділені кошти на реставрацію (пам’ятник архітектури може реставрувати тільки спеціальна установа!), визначене цільове призначення об’єкта. Були освоєні необхідні кошти (140 млн грн.), готовність садиби забезпечена на 80%. Був обладнаний двір, закладений гарний сквер, виконані внутрішні роботи, закуплені меблі на 2 млн грн, які зберігалися у підвальних приміщеннях Банківської академії. Об’єкт міг бути своєчасно завершений.
Аж раптом змінилася влада в країні, а з нею – керівництво Нацбанку й Академії. Нове керівництво Нацбанку передало садибу разом з Академією до Міністерства освіти і науки. Ось тут і почала сходити зловісна зірка тодішнього ректора СумДУ А. Васильєва. Брехнею, шантажем та нахабними діями він домігся приєднання Академії до університету, щоб потім почати ганебні розправи над тими, хто був проти такого об’єднання, і не тільки. Сотні кращих викладачів викинули з університету.
При цьому Васильєв у 2016 рішенням Міністерства освіти став “балансоутримувачем” садиби Харитоненка, тобто відповідальним за управління об’єктом. Пожадливе око “менеджера” завважило значущість садиби, на оплату комунальних послуг якої виділило кошти вже Міністерство. Аби усунути усі перешкоди, Васильєв у 2016 зняв з об’єкту спецохорону і поставив свою “охорону”, яка не могла перешкодити підступним діям керівника. І пішла гуляти по садибі руйнівна коса!
Чи не всі цінності як вітром здуло. Вирізали перила на кругових східцях (певний час вони лежали внизу, потім “переїхали”, мабуть, на чиюсь дачу). Обідрали стіни, зникли численні дорогі кондиціонери, покриття підлоги, труби, плитка, а також меблі (дивани, столи, стільці тощо), яких ви вже не побачите у підвалах банківської академії, бо й саму академію спустошив Васильєв – студенти були шоковані, як машини вивозили величезний стіл із системою управління з рецепшну бібліотеки академії – кращої в Україну, вантажили спорт- і медобладнання – але то інша історія). За підрахунками фахівців, із садиби Харитоненка було украдено цінностей на 60 млн грн!
У 2017 році місцеве телебачення зробили передачу щодо стану справ на об’єкті. Наведені дані шокували правоохоронні органи і по справі було відкрите кримінальне провадження. Як “балансоутримувач” садиби, Васильєв ризикував змінити шикарний диван на жорстке “ліжко”. Але не дарма Васильєв недовиплачував зарплату викладачам, не дарма у його сім’ї аж 5 мільйонерів, у тому числі не працюючий онук-студент! З незаконно заробленими коштами і малою совістю можна все!
І далі був “звив долі”, обставини якого нам на повністю відомі. Проте була поїздка до Києва зятя Васильєва, Сергія ЛЕОНОВА, який намагався стати головою Сумської ОДА. Що він робив у столиці, з чим туди їздив, детально не відомо. Але кримінальна справа, яка жахала Васильєва, раптом виявилася закритою не без допомоги з Києва!
У цей час без участі Васильєва (бо це не в його інтересах!) вирішувалася доля “опікування” садибою. Міністерство науки і освіти не заперечувало проти передачі садиби на баланс Сумської міської ради, без чого її реставрація була неможливою. Передачу зірвало Мінекономіки, яке наголошувало, що навчальні приміщення не підлягають такій передачі (хоча на той час садиба не мала освітнього призначення).
Коли відбувалися останні вибори ректора СумДУ, автор цих рядків, Іван МОЗГОВИЙ, як претендент на посаду ректора, публічно обіцяв розібратися з об’єктом, провести незалежний аудит і гарантувати Васильєву невеселе майбутнє. Ректором вибрали Василя КАРПУШУ, підтриманого Васильєвим. За підтримку з боку адмінресурсу новий ректор мусив взяти своїм заступником (першим проректором) зятя Васильєва, С. Леонова. Тому ніякого незалежного аудиту не було, Васильєв спихнув спадкоємцю пограбований незавершений об’єкт, а спадкоємець не подумав, чим це обернеться для нього. При цьому дочка Васильєва отримала у “відання” Академію з інститутом економіки, не почувалися бідними й інші родичі Васильєва – мільйонери.
Але, як досвідчений інтриган, Васильєв розумів, що зруйнована ним садиба Харитоненка колись може призвести до сумних наслідків. І тоді він уже сам ініціював передачу об’єкту на баланс – ні, не міста Суми, а Міністерства культури! Тобто, цей шустрий чоловік вирішив забрати від сумчан те, належить нам, що створив перший почесний громадянин міста І. Харитоненко, причому забрати разом із землею. Залучивши до своєї акції народного депутата України Тетяну РЯБУХУ, колишнього головного архітектора міста Суми Володимира БИКОВА, навіть голову ОДА Василя ХОМУ, яких ввели в оману, Васильєв вирішив, що таким чином сховає кінці у воду і не доведеться повертати місту 60 мільйонів, та й суд не загрожуватиме. Ось і вигадав потребу створення “опікунської ради” за об’єктом (ніби об’єкт – то “сирота”!)
Свого часу група ентузіастів розробляла “проектно-кошторисну документацію” щодо майбутнього призначення об’єкту. Аж раптом від команди Васильєва надійшла інформація, що над цим питанням працюють уже “його фахівці” з університету (серед них “фахівець з наукового комунізму”, фізик, педагог, початківець тощо – жодного реставратора!). Раніше ця команда “розробкою” так званої “Стратегії розвитку міста Суми” зідрала з міського бюджету бл. 1 млн гривен. Стратегія виявилася суцільним плагіатом, тож фахівцям довелося розробляти нову Стратегію, але кошти за стару Васильєв не повернув. Тепер він замахнувся на сотні мільйонів з державного бюджету!
Афера з такою передачею від самого початку була протизаконною. Чому ми, за умов розширення місцевого самоврядування, маємо погодитися з передачею Києву наших об’єктів, землі, коштів? Реставрацію пам’ятника архітектури може проводити лише спецуправління (Міськбудпроект), що має ліцензію на виготовлення документації і виконання робіт! До речі, документація є інтелектуальною власністю управління, яке її розробляло, і вона не підлягає передачі. Саме за участі цього управління буде визначене і цільове призначення об’єкта. І ось стало відомо, що Міністерству культури відмовлено у передачі на його баланс садиби Харитоненка! Все?
Ні! Васильєв вдався до останнього цинічного кроку – за листом, кулуарно виготовленим вдячним йому спадкоємцем, В.Карпушею, він втретє вирішив стати … “Почесним громадянином” міста Суми! Питання навіть не в тому, що “голодранець” Васильєв із десятками мільйонів у торбинці хоче благ від міста чи посмертної слави. Тепер на порядку денному – питання СУДУ: коли і як йому бути! При наявності ж “почесного” він сподівається прикриватися ним від правосуддя як “кращий із нас”!
Але, схоже, на цей раз стан справ Васильєва сумний. Тут і “почесний” не допоможе, хіба що це принесе ганьбу місту Суми, його депутатам і голові, якщо вони раптом наділять цим титулом руйнівника і тим перекреслять свою кар’єру. Місто має чудову незавершену пам’ятку архітектури, яку будували й реставрували низка справжніх почесних громадян. Постає питання її передачі на баланс міської ради. А передача буде йти не так, як з паном Карпушею! При здійсненні інвентаризації і визначенні цільового призначення садиби буде задіяний АКТ 2016 року, за яким різниця з переданою Васильєву і отриманою тепер від нього власністю складе (з індексацією) різницю понад 100 млн гривен! Навряд чи Васильєв зможе відкупитися, навіть якщо захоче. Тепер у дію вступають незаперечні документи, які “не підкупити”. Процес незворотний, і його вже не зупинити. До того ж, об’єкт може бути переданий тільки спецуправлінню, тут і фахівці з “наукового комунізму” не допоможуть!
Ось так. Васильєв не тільки не звеличив Суми, він вчинив стільки зла щодо нашого міста, що кров застигає в жилах. Тому ми закликаємо міського голову, якому це відомо, порекомендувати Васильєву ще до суду і передачі садиби Харитоненка на баланс міської ради повернути місту кошти і відновити об’єкт. Депутатів же закликаємо сказати своє рішуче “ні”, якщо знову винесуть на голосування питання щодо людини, яка наплювала на сумчан, їх власність, на почесних громадян. А суд вершитиме Бог!”, – написав Мозговий.