Схоже, лідером по спусканню коштів “у трубу” є КП “Електроавтотранс”, яке тільки за 2023 рік отримало допомоги приблизно 130-140 мільйонів гривень, а за “роботу” у 2024 році хоче від міської ради (а простіше сказати від кожного жителя Сум, переважна більшість яких його послугами не користується) ще більше – 150 мільйонів гривень!

І ладно б це було у мирний час на фоні його чудової ефективної роботи, яку б сумчани могли спостерігати на власні очі: велика кількість транспорту, щоб його не доводилося чекати по півгодини і більше, задовільний стан автопарку, щоб він не ламався по кілька разів на день і т.д…

Але ж ні. Транспорту від комунальників катастрофічно не вистачає, його доводиться чекати інколи більше години. Буває лише по одній одиниці на лінії. Контроль за його роботою теж мінімальний…

Із 1 вересня 2023 року в Сумах було введено нові тарифи на електротранспорт. Відтоді тролейбус та автобус перевозять пасажирів за тарифом, де частково витрати покриває міський бюджет. Наприклад, за кожні 16 гривень за проїзд у тролейбусі, пасажир сплачує лише 8 гривень, а іншу половину бюджет міста (тобто всі інші сумчани, які навіть ніколи не їздили на тролейбусі). Схожа ситуація і з автобусами, де із 15 гривень – 8 гривень сплачує пасажир, а решта – місцевим бюджетом.

Як бачимо, ціни на проїзд у комунального та приватного транспорту суттєво відрізняються – комунальний транспорт на 5-6 гривень обходиться дорожче за приватний. При цьому вартість проїзду у приватному громадському транспорті в Сумах є однією із найнижчих не тільки в області, а й по всій Україні.

Кожен із нас повинен розуміти, скільки коштів йде на утримання комунального транспорту з міського бюджету та приймати відповідальне ставлення до цього питання.

Поряд із тим, приватні перевізники перевозять пільгові категорії за свій рахунок і з бюджету міста на це не витрачається ні копійки. Це означає, що кошти, які мали б іти на компенсацію перевізникам, місто витрачає на інші потреби (у тому числі і на підтримку конкурента приватних перевізників – комунальне підприємство “Електроавтотранс”).

Звичайно, при таких умовах ведення “бізнесу” для приватних перевізників навіть утримання автопарку – великий виклик, а оновлення – взагалі щось на грані фантастики. По суті, галузь тримається на ентузіазмі та відданості власній справі. От тільки чи довго так ще протримається?

Поділитися в соціальних мережах