Маловідомі місця у Сумах, пов’язані з репресіями (фото)
17 травня в Україні згадували та вшановували пам’ять жертв політичних репресій. Журналісти разом з істориком та краєзнавцем Олегом Корнієнком відвідали кілька маловідомих місць у Сумах, де тримали жертв політичних репресій — їх розстрілювали та ховали.
«Тюремний замок»
Тюремний замок був побудований у другій половині вісімнадцятого століття. Він був створений як пенітенціарна установа в повітовому місті Суми, яке в той час входило до Харківської губернії. Після 1917 року він перейшов у спадок до Радянського союзу.
Олег Корнієнко каже, що це місце пов’язане з масовими політичними репресіями тоталітарного режиму. «Вони тривали постійно. Ми можемо говорити й про розкуркулення, і про боротьбу з так званими ворожими класами. У 20 — 30 роки, і навіть, після Другої світової війни – весь цей час пов’язаний з репресіями», – каже Олег Корнієнко.
«Будиночок» — все, що залишилось від тюремного замку
Тут утримувалися заарештовані. Корнієнко розповідає, що наразі точних даних, що тут проводилися страти – у них немає. Зазвичай смертні вироки приводилися у виконання в основному в губернських центрах.
«Але за деякими даними, і в Сумах виконували вироки, які виносили двійки-трійки та інші позасудові органи. І виконувалися вони дуже швидко. Люди переказували, що по вулиці, яка зараз має назву «Труда», в’язнів конвоювали на одне з найближчих кладовищ і там розстрілювали. Місця нам не відомі», – розповідає Олег.
Репресії відбувалися й під час Другої світової війни. Тут загинуло й українське підпілля, яке існувало у Сумах, загинули й прості жителі міста.
Маловідомі місця у Сумах пов’язані з репресіями
Пік репресій припадає на 1937-1939 роки. Але, через те, що Сумська область була створена у 1939 році, історикам важко дізнатися і назвати точну кількість репресованих, адже раніше територія області відносилася до кількох інших областей.
«Значна частина справ зберігається в Чернігові, Полтаві, Харкові, а то і Курську «, – каже Корнієнко.
Зараз за стіною – автостоянка
У 80-х роках тюрма була ліквідована. Окрім будиночка залишилась частина стіни з колючим дротом. Це все що нагадує, що в цьому місці була тюрма.
Яр поруч з кладовищем
Між заводом і Лучанським кладовищем колись був яр. Тут віднайдене масове поховання. Воно не помічене нічим.
«У 1932-1933 роках у цей яр звозилися жертви Голодомору. Він був теж однією з форм політичних репресій, який здійснював сталінський режим. За даними, які змогли встановити краєзнавці на підставі неточних архівних даних – загинуло до чотирьох тисяч людей», – каже історик.
Окрім сумчан у яру опинялися й селяни, які йшли до міста аби знайти хоч якусь їжу, але помирали просто посеред міста.
Під час Другої світової війни нацисти тут здійснювали масові розстріли мирного населення та військовополонених. «Тут страчена була група моряків дніпровської флотилії, про яких знають більшість. Це ще одне з місць, де страчували євреїв, які жили в Сумах. Потім про це місце фактично забули», – розповідає Олег Корнієнко.
Після війни яр – зрівняли. Коли будували проспект Шевченка та дамбу, почали звозити ґрунт на будівництво. Коли скидували землю, разом із нею висипалися і людські кістки. З’ясувалось, що землю брали з цього яру, тому через знахідку припинили це робити, розповідає історик.
У 70-х роках під час будівництву цеху історія знову повторилась. Але будівництво цеху було завершено.
У 2004 році, розповідає Корнієнко, був присутній на похороні. Людина копала могилу і десь на глибині 1,2 метра – натрапила на людські кістки. «Я дивлюсь туди, а там кістки… І головне, земля як пух, бо органіка. Ми пішли до наглядачки за кладовищем. Питаю: «Що це? Жертви Голодомору?». Каже: «Так». І найстрашніше – це те, що серед кісток лежав скелет маленької дитини», – розповідає Олег.
Нині на цьому місці Лучанське кладовище
Зараз на місці колишнього яру – кладовище. Але ніщо не вказує на те, що тут гинули люди. «Як пише Євтушенко: «Над Бабиним яром пам’ятника немає», – говорить Олег Корнієнко.
