«Дякую Богу за роки активного життя»: 82-річна лікарка з прифронтового Глухова рятує від зубного болю військових і всіх потребуючих
Стоматологу-хірургу Анастасії Артеменко з Глухівщини майже 83 роки, але до неї досі звертаються пацієнти з найскладнішими випадками, навіть знаходячись за сотні й тисячі кілометрів, пише “Ваш шанс”
Героїня матеріалу вважає, що довгі професійні роки їй дарує Господь:
– Якось, коли я ще була молодою, важко захворів мій син Олександр. Я пішла до церкви, молилася Богу і пообіцяла бути добросовісним лікарем і надавати допомогу всім, хто її потребує.
На той час жінка вже працювала стоматологом, і з часів навчання в Полтавському медичному університеті пам’ятала мудру пораду свого викладача, думка якого була для неї дуже авторитетною. Він казав: хто б не сів у крісло стоматолога, лікар зобов’язаний ставитися до нього як до найповажнішої людини й допомогти позбутися болю.
– Син тоді вижив, виріс достойним чоловіком, а я до сих пір допомагаю людям і дякую Богу за те, що дарує мені роки активного життя, – каже співрозмовниця.
Під вибухами
У Глухові вже другий рік триває евакуація населення, адже місто розташоване за 12 км від кордону з країною-агресоркою. Однак Анастасія Федорівна нікуди виїжджати не збирається:
– Бахкання не дуже на мене впливає, бо я вмію опановувати себе в екстрених ситуаціях. Однак війна позначається на нервовій системі людей, і це помітно, як тільки вони сідають у крісло стоматолога. Якщо раніше людина спокійно витримувала всі маніпуляції, то зараз вона вже й рота боїться відкрити, не кажучи про лікування або видалення…
Анастасія Федорівна вже давно могла піти на пенсію, а не працювати в ризикованих умовах війни. Але навіть після того, як у 2024 році на робочому місці під час російської атаки загинув її колега – стоматолог з сумської лікарні, вона мужньо продовжувала ходити на роботу й допомагати пацієнтам.
І це – попри те, що під обстріли можна потрапити й дорогою з дому або додому.
– Одного разу тільки вийшла з роботи, не встигла й 500 метрів пройти, як пролунав потужний вибух! – згадує лікарка. – Приліт стався в приміщення неподалік. Та такий сильний, що я аж присіла! Дуже перелякалася, але наступного ранку знову пішла на роботу…
Маршрут Анастасії Артеменко до роботи й назад пролягав повз зруйнований ворогом гуртожиток медичного училища. Внаслідок тодішньої ворожої атаки загинуло 12 мирних мешканців. Тож дорога на роботу і з роботи була для стоматологині щоденним нагадуванням того, з яким ризиком вона працює в прифронтовому Глухові. Але в неї навіть і думки не виникало кинути все й сидіти вдома.
«Така маленька пані, а така сильна!»
Так казали військовослужбовці, які приходили за допомогою до Анастасії Федорівни. Життя в непристосованих місцях, переохолодження та бойові умови спричиняють запалення зубних нервів і як наслідок – усього обличчя і щелепи. А це вже – складні випадки, з якими за мирних часів пацієнтів відправляли до Сумського щелепного відділення обласної клінічної лікарні.
З настанням війни за військовими закріпили Анастасію Артеменко – як найдосвідченішу стоматологиню-хірургиню, якій можна довірити найскладніші та занедбані випадки з серйозними ускладненнями.
– Зубний біль не дає людині спокійно жити, тому хворий зуб змусить прийти до лікаря вже після кількох виснажливих безсонних ночей, – зазначає лікарка. – Людина є людиною, хоч і військовою. Один воїн якось сказав, що йому на бойовому завданні не так страшно, як у кріслі стоматолога. Але мені вдалося його вмовити і надати допомогу. Він вийшов з кабінету без зубного болю, ще й здивований: «Це ж треба! Така маленька жіночка, а так добре все зробила!».
Серед пацієнтів-військовослужбовців були такі, чиї випадки Анастасія Федорівна запам’ятала назавжди. Наприклад, один чоловік прийшов на прийом з набряклою десною. Це типова ситуація, але інтуїція підказувала лікарці, що щось там не так. Попросила пацієнта показатися ще й завтра. Адже непокоїв її його кашель. І медикиня не помилилася! Наступного ранку її підозри справдилися: у пацієнта виявилося серйозне запалення – гній пішов у легені. Довелося відправити хворого до реанімації.
Анастасія Артеменко оперувала важкі випадки: флегмони, радикулярні кісти, папіломи, фіброми, епуліди, а також – шинувала переломи щелеп і вправляла вивихи. Одному молодому чоловіку довелося накладати шини на верхню та нижню щелепи, кожен зуб зачіпляючи окремим дротиком. Роботу ускладнювало те, що все потрібно розрахувати так, щоб зуб із зубом збігався. До того ж пацієнт мав регулярно приходити на перевірку, а в нього не було такої можливості – поїхав з Глухова до іншої області. Але через деякий час повернувся, вибачився перед лікаркою і пообіцяв дочекатися завершення лікування, адже щелепи в такому недоробленому стані йому суттєво дошкуляли. Слово своє чоловік стримав і добросовісно пройшов усі процедури.
«Якщо людина до мене звернулася – я обов’язково їй допоможу!»
Анастасія Федорівна вийшла на заслужений відпочинок за три місяці до того, як їй виповнилося 82 роки, тобто – в березні 2024 року. На той момент вона мала 64 роки стажу і єдиний запис у трудовій книжці – Глухівська центральна районна лікарня.
Героїня статті вже не оперує безпосередньо в кабінеті, але вона так і залишається рятівною паличкою не лише для мешканців Глухова.
– Я поїхала на роботу в зону активних бойових дій Великописарівської громади і моя робота полягала в тому, аби їздити на «нуль» і фіксувати злочини росії проти України, – розповідає пані Тетяна. – Часто доводилося працювати під обстрілами і сидіти в холодних укриттях. Незчулася, як захворіла: обличчя набрякло, сильно боліли щелепи. Місцеві лікарі сказали, що це свинка, призначили лікування й попросили прийти після вихідних. Я не могла так довго чекати – було дуже боляче! Зателефонувала Анастасії Федорівні – по фотографіях, які я їй скинула, вона діагностувала проблему (запалення внаслідок переохолодження), дала цінні поради, як позбутися болю в домашніх умовах. Я все виконала і до понеділка вже не мала потреби йти до місцевого лікаря – все й так минуло завдяки Анастасії Федорівні.
Інша пані, евакуйована на Захід України, розповіла власну історію про те, як західні лікарі три дні ганяли її з сильним зубним болем від одного вузького спеціаліста до іншого (отоларинголог, невропатолог, терапевт тощо), аж поки жінка не впала на ганку лікарні – втратила свідомість від виснаження та відчаю. Останньою краплею став візит до стоматолога, який запевнив, що причиною нестерпного болю є зубний камінь і запропонував зняти його просто зараз за чималі гроші. Але того, що пацієнтці після процедури полегшає, не гарантував…
Коли небайдужі люди привели її до тями, вона зателефонувала Анастасії Федорівні, і та за кілька хвилин у телефонному режимі діагностувала проблему й порадила, що робити. Протягом доби кілька разів набирала хвору, щоб дізнатися, як її самопочуття. Наступного дня біль минув.
А у випадку з 8-річним Сашком та його мамою Анастасія Федорівна зберегла не лише дитячі зуби, а й сімейний бюджет і купу нервів усієї родини! У хлопчика вроджена вада серця, однак в одній із приватних стоматологічних клінік мамі сказали, що ситуація з зубами в нього потребує негайного лікування під седацією. Це дороговартісна процедура – приблизно 20 тисяч гривень, враховуючи консультації та рентген. До того ж як би відбилась процедура на серці дитини?
– До призначеної дати лікування ще був тиждень часу, тож ми поїхали в Глухів на консультацію до Анастасії Артеменко, – розповідає мама Сашка. – Яким же було наше здивування, коли Анастасія Федорівна, ретельно обстеживши маленького пацієнта, сказала, що в нього всі зуби абсолютно здорові і нічого лікувати не потрібно! З того моменту минуло два роки, зуби сина взагалі не турбують. А ми завжди консультуємося саме з цією стоматологинею!
Люди вдячні Анастасії Федорівні за допомогу і за те, що завжди бере від усіх слухавку. Бо знає, що якщо хтось телефонує, значить йому потрібна допомога. І цю допомогу вона всім без винятку надасть. Адже обіцяла Богу.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ