13-річний Іван лікується після ракетного удару в Сумах
Вісім операцій переніс 13-річний Іван Марунчак із Сум після ракетного удару 13 квітня по центру міста. Хлопець опинився поруч із місцем влучання разом зі своїм другом.
“Просто одна буквально секунда — і я вже лежу приглушений. Деяких моментів не пам’ятаю”, — це те що може згадати Іван Марунчак про обстріл Сум 13 квітня, пише Суспільне.
Влучання російської ракети по будівлі Сумського держуніверситету застало Івана біля пішохідного переходу на Петропавлівській. Разом із другом він збирався перейти дорогу — хлопці йшли на зустріч до третього товариша.
“Ми зранку збиралися до церкви, до причастя з дітками. Ми сходили до церкви. Коли ми були в церкві, Ваня: “Ми ще довго? Мене чекають друзі”, хоча він знає, скільки цей процес триває, і йому це подобається. Після причастя прийшли додому, прибіг до нас Міша, теж поспішав. Я кажу: “Діти, може ще чаю?” — “Ні, нас чекає третій друг””, — розповіла мама Івана Тетяна Марунчак.
Після першого вибуху, що пролунав у Сумах вранці 13 квітня, Тетяна зв’язалася з донькою, що теж була в центрі міста на тренуванні, і з сином. А після другого влучання зв’язку з Іваном, як і з його другом, не було. Жінка побігла на місце обстрілу.
“Найважче було, коли я йшла Петропавлівською і очима шукала свого сина, а людей вже багато накритих було. Не бажаю нікому пережити те, що довелося мені. Шукаєш по ногах, по головах, по одягу, бо пам’ятаєш, у чому пішов син гуляти. Я побачила, як Ваню вже несли, біля Нової Пошти поклали, надбігли лікарі”, — згадала пані Тетяна.
“Я був трохи далі, на пішохідному переході. Після першого вибуху мені зателефонувала мама, я сказав, що все нормально, і ми пішли далі. А після другого, коли тут все сталося, тут горіли машини, прийшов військовий, одразу запитав, де що болить, і наклав турнікет, потім мене віднесли далі, і там вже все інше”, — сказав Іван.
13-річному Івану, на той час семикласнику Сумської другої школи, сильно пошкодило ногу, розірвало легеню, але хлопець був у свідомості.
“Коли я Ваню знайшла, перше, що він просив: “Мама, будь ласка, тільки не кричи”. Наші діти — титани. Пробач, я загубив телефон, я порвав штани. У нього нога висить – “Ти ж Аліні Сергіївні подзвони, що я два уроки не довчив. Мама, болить нога”. Дуже багато було втрачено крові”, — згадала слова сина Тетяна Марунчак.
Тетяна ділиться: хотіла б знайти того чоловіка, який надав сину першу допомогу, наклавши турнікет і зменшивши втрату крові, і подякувати. Поки бачила його тільки на відео перших хвилин після атаки. Зупинивши кровотечу, дитину повезли в обласну лікарню.
“Я розумію, що всі були в стресі. Паніка, але коли їде швидка — ви маєте розкрити цю дорогу, все йшло просто на секунди. Першу операцію зробили в Сумах, але з нашою травмою нам треба було їхати в Охматдит, нам надали швидкі, прийняли дуже добре, за 10 хв було повністю обстеження”, — сказала мама Івана.
Позаду у Вані — вісім операцій. Зараз триває процес нарощення кісток, потім будуть встановлювати пластину. Наразі в нозі немає чутливості, і поки невідомо, чи вдасться відновити пошкоджені нерви і обійтися без протеза, каже Тетяна. Іван лікується в Охматдиті, але жити хоче в Сумах.
Мама теж говорить, що попри небезпеки прикордонного регіону, вважає правильним лишатися вдома.
“Якби на цей час не було потужної допомоги волонтерів, ми б здалися. Тому я завжди кажу: ми маємо бути тут і підтримувати, це наше місто”.
Івана підтримує родина, друзі, психолог, з яким він займається. А мріє хлопець про завершення реабілітації і відновлення травмованої ноги.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ