У Білопіллі вже 21 рік працює поки що єдиний в Україні музей О.Олеся, який відкрито 4 грудня 1998 року. Сьогодні це одна з культурних скарбниць Сумщини. Він розмістився на другому поверсі Білопільської центральної районної бібліотеки, яка з 1993 року носить ім’я свого славного земляка. В 2007 році музею О. Олеся присвоєно звання «народний музей».

У холі бібліотеки встановлено бюст О. Олеся (робота Сумського скульптора Якова Красножона).

У кімнатах музею, який має площу 48 м², розміщена експозиція, яка налічує 384 експонати і розповідає про життєвий і творчий шлях поета.

Відкриває експозицію панорама центральної площі Білопілля кінця ХІХ століття. Доповнює цю історичну картину хатній інтер’єр із старовинними меблями та посудом.

Директор музею О.Олеся Наталія Клепальська

Про п’ять найцікавіших експонатів, на які обов’язково варто звернути увагу під час екскурсії до музею, журналістам Білопілля.City розповіла директор музею О.Олеся Наталія Клепальська.

Фото будинку в м.Білопіллі, де народився О.Олесь, 1912 рік

Робота місцевого книготорговця Кості Стороженка.

Цікава історія самої світлини. Ще в 1905 році між повсталими селянами і робітниками ширилися перекладені О.Олесем на українську мову російські революційні пісні. Він переклав на українську мову «Марсельєзу», «Варшав’янку», «Сміло в ногу рушайте» та інші. Ці переклади та вірші-агітки О.Олеся поширювались із іншими прокламаціями. Вони звучали не лише в Києві, Харкові, Сумах, а і в нас, у Білопіллі, на Торговій площі під час мітингів:

Гей, до зброї! Бийте в дзвони!

Будьте смілі, як дракони!

Всіх гукайте,

Всіх скликайте –

Хай гудуть як громи дзвони…

Хто там ззаду? –

Кулю гаду! Хто там ззаду…

Коли ім’я поета-земляка набуло широкого розголосу, Костя Стороженко видав фотолистівку з видом Олесевої домівки і продавав у себе в книгарні.

Він збагнув значення поетового доробку і подбав навіть, аби в будинку знаходилася книжка Олеся з біографією автора і описом, хто хату будував і перебудовував та хто в ній мешкав.

На жаль, біографія Олександра Олеся не збереглася, а от фотографію будинку ми маємо.

Особисті речі Олеся є гордістю музею

Їх передав з архіву О.Олеся інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. В 1998 році, коли створювався музей, відділ культури і туризму Білопільської РДА звернувся до керівництва інституту з проханням надати матеріали для музею. Серед матеріалів, що були передані в дар музею:

Візитна картка (німецька мова)

Візитна картка (чеська мова)

Гребінець

Мундштук дерев’яний інкрустований

Олівець із металевим наконечником

Пенсне зі шкіряним футляром

Складаний ножик

Самовар

Його знайшли на горищі дубової клуні садиби Кандибів, яка збереглася від часів О.Олеся. В дар музею його передала господиня будинку

Ганна Іванівна Сердюк.

Сестри О.Олеся згадували, що в чотири роки мама Олександра Василівна навчила малого Сашка читати, а в 11 років він майже напам’ять знав усього «Кобзаря» Т.Г. Шевченка. Довгими зимовими вечорами родина збиралася за столом, де на чинному місці стояв самовар. Всі пили чай, а О.Олесь читав «Кобзаря».

Прижиттєві раритетні видання творів Олександра Олеся

Видання датовані 1909, 1917, 1919, 1923, 1935 роками:
О.Олесь – Поезії. Книга ІІ СПБ, 1909 р.
Поезії. О. Олесь. Поезії. Книга V. Видавництво «Криниця», К. 1917 р.
Олесь О. З Журбою Радість обнялася. Книга 1. – К.: «Дніпросоюз», 1919. –144 с.
Олесь О. Поезії. Кн. 2. – К.: Т-во «Общественная польза», 1909. – 178 с.
Українська хата. Популярний літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – Київ, 1909. – №6. – 344 с.
Олесь О. На Зелених Горах. – К.: «Дніпросоюз», 1915. – 32 с.
Олесь О. Чужиною. Кн. VII. – К.: «Дніпросоюз», 1919. – 96 с. та інші.

Велику допомогу відділу культури і туризму районної державної адміністрації у створенні музею надали особисто член-кореспондент Національної Академії наук, доктор філологічних наук О. Мишанич, академік НАН М. Жулинський, завідувач відділу рукописів інституту літератури С. Гальченко, доктор філологічних наук Р. Радишевський, доктор філологічних наук, професор Ф. Погребенник, які подарували твори О.Олеся із особистих бібліотек.

Особисті речі Олега Олеговича Кандиби

Олег Олегович – внук О.Олеся, сина відомого поета, археолога, політичного діяча Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби). Із Торонто (Канада) в дар музею їх передала вдова Олега Олеговича Ольга Кандиба. Вона подарувала музею оригінал диплому про вищу освіту О.О.Кандиби, книги та скаутський одяг, відзнаки організації «Пласт» (Канада), активним учасником якої був Олег Олегович.

У 2018 році Наталія Лисенко, старший науковий співробітник відділу рукописних фондів та текстології, вчений хранитель фондів інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка передала в дар музею О.Олеся документи з архіву Олега Кандиби. Експозиція нашого музею поповнилася на 79 експонатів, серед яких друковані видання та копії фотоматеріалів.

Олег Олегович Кандиба в 1994 році вперше ступив на землю своїх пращурів, взявши участь в урочистостях із вшанування пам’яті О.Олеся та його сина О.Ольжича. В ці дні центральній районній бібліотеці було присвоєно ім’я О.Олеся та встановлено в холі бібліотеки бюст поета (робота Сумського скульптора Якова Красножона).

bilopillia.city

Поділитися в соціальних мережах