9-річний глухівчанин, який лікується в “Охматдиті”, разом з мамою опинилися в епіцентрі ворожої атаки
25 червня пацієнту Охматдиту Івану Палажченко виповнилося 9 років. Більш за все на світі хлопчик хотів би в свій день народження знаходитися вдома у Глухові, отримувати вітання від рідних та друзів. Проте, він вимушений залишатися в Києві ще тривалий час через стан здоров`я, пише Глухів.INFO.
Так, Ваня потрапив до спеціалізованої столичної лікарні – його стан лікарі оцінили як критичний, хлопчику терміново була потрібна допомога.
«17 травня приїхали до Охмаддиту вранці, реанімобіль нам коштував 38 тис. грн. з власних кошт, збирали практично по копійці (допомога йшла й зі школи, лікарні, власні кошти). У Глухові та Шостці сказали немає потрібного реанімобілю щоб перевозити дуже важких хворих, тому довелось замовляти таку машину з м .Києва Добробут», – пояснює мати хлопчика.
Мама Вані Юлія розповідає, що син для неї – єдина, довгоочікувана, вимолена Богом дитина, бо народила його у 38 років. Тож, увагою і піклуванням хлопчик ніколи не був обділений. Розвивався як і всі однолітки, ходив до школи, займався спортом. Був життєрадісним і енергійним. Але біда підкралася неочікувано. Юля говорить, що все почалося з придбання абрикосів в одному з маркетів міста. Після кількох плодів Ваня поскаржився на біль в животі, а далі послідувала нудота. Жінка звернулася за допомогою до Глухівської лікарні, де провели необхідну терапію. Втім, через відсутність дитячого хірурга там порекомендували звернутися у сусідню Шостку. Стан хлопця погіршувався з кожним часом, тож лікарі прийняли рішення про негайне оперування. Діагноз медиків був невтішним – панкреонекроз.
Юля ділиться, що і в Глухові, і в Шостці лікарі робили надзусилля, щоб врятувати Ваню, але час грав не на користь його одужання, а проти. Ванін випадок – прецендент, якого ще не бачили в наших місцевих лікарнях. Разом з сестрами Івана та батьком дитини Костянтином кинулися шукати альтернативні шляхи вирішення проблеми – знайшли інформацію, що дітей з такою хворобою лікують в Охматдиті. За сприяння шосткинських медиків вже наступного дня Ваню доправили до столиці на реанімобілі.
Жінка болісно згадує ті дні, бо син був зневодненим, виснаженим, а вона ніколи в житті не почувалася такою безпорадною.
Потрапивши до медичного закладу, Вані надали кваліфіковану допомогу – провели низку обстежень, взяли аналізи, підтвердили діагноз та приступили до активних дій, зробивши ще одну операцію. Госпіталізація до столиці була вірнім кроком, адже тепер хлопчина йде на поправку. Фактично два місяці він перебуває в лікарняних умовах, але ще невідомо скільки часу знадобиться до остаточного одужання. Столичні медики хоча й дають позитивні прогнози, втім наголошують, що реабілітація буде тривалою.
Ваня потрохи звикає до тих життєвих обставин, в яких опинився. Але на долю хлопчини випало ще одне випробування. Як відомо, ворог спрямував удар по лікарні “Охматдит”… Внаслідок ракетного влучання пошкоджено корпуси лікарні, зруйновані деякі будівлі медзакладу, вибиті вікна та шибки, є загиблі і багато постраждалих.
Зі слів Юлії, коли почала лунати тривога, пацієнтів наполеглово попросили пройти в укриття – пішки чи ліфтом. Так як вони з сином перебували на восьмому поверсі, вирішили обрати другий варіант. В момент пересування і відбувся кровавий терор.
“Приліт був шаленої сили, це не передати ні словами, ні емоціями. Кабіна вантажопідйомнику здригнулася так, що її вщент перекосило. По щокам Вані потекли сльози, він сильно перелякався. Плакали й інші діти, що їхали з нами. Всіх трусило. Ліфт зупинився і нас почали евакуйовиувати вже пішки по сходинкам, усипаних склом із слідами крові. Спочатку спостерігалась паніка, була навіть тиснява. Коли спустилися до бомбосховища, кожному була надана підтримка і необхідна допомога. Вже на вулиці нашим очам постала жахлива картина руйнувань, працювали відповідні служби, тривала операція по усуненню наслідків масованої атаки, розбиралися завали – все було чітко й організовано. Дякувати Богу, що ми вижили…”, – згадує жінка.
9-річному Вані запропонували місце в іншій лікарні, куди він і направився з мамою для подальшої реабілітації. Юлія вдячна всім небайдужим до її горя людям, що не пройшли повз і зголосилися допомогти. Жінка наголошує, що без їхньої підтримки самотужки не впоралася б.
“Без допомоги багатьох людей, яким я безмежно вдячна вічно, навіть невідомих мені людям теж, нічого самотужки сама не впоралась і дитинка моя була б вже на небесах. Дуже вдяна кожному!”, – підкреслює Юля.
Хлопчику краще, але лікування не зупиняється. Тож, хто має бажання допомогти Вані в шляху до зцілення, залишаємо рахунок АТ “Райффайзен Банк”
Палажченко Ю. О. (мама): 4149 5001 6683 4088.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ