Архітектор візуалізував Сумську фортецю 17-го століття
Сумський архітектор Ігор Титаренко виклав у Фейсбуці візуалізацію Сумської фортеці, яку в середині 17-го століття побудували козаки.
“Реконструкція Сумської фортеці
Сьогодні я пропоную зануритися в цікаву та малодосліджену історію Сумщини, в часи, коли дубові гаї сотні років були господарями цих земель, а мужні козаки в пошуках кращої долі на тяглових конях будували Сумську фортецю!
Та не завжди місто Суми було таким, яким ми звикли його бачити. На жаль, це питання і до сьогодні залишається малодослідженим. В історичній частині міста не проводилися масштабні археологічні розкопки, тільки в деяких окремих частинах відбувалися розвідки культурного шару. І, на жаль, ми не можемо дізнатися правдивої історії нашого міста тих часів, а лише здогадуватися по архівним джерелам та описам, більшість яких знаходяться за кордоном і мають незначні відмінності.
Будучи архітектором по спеціальності та небайдужим до історії Сумщини, я вирішив відтворити минулий вигляд Сумської фортеці 17 століття за історичними матеріалами, дослідженнями краєзнавців та власними спостереженнями і висновками.
Досі йдуть палкі суперечки між істориками і краєзнавцями щодо дати заснування міста Суми та життя людей на його території, не кажучи вже про справжній вигляд фортеці. Не претендуючи на істину, пропоную розібратися в цьому питанні з самого початку.
Треба зазначити, що ще до заселення цих місць козаками тут жили люди. В околицях міста відомо багато стародавніх поселень, заснованих нашими пращурами. Будувались вони переважно на пагорбах та плато, неподалік річок. Територія, яку примітили козаки-переселенці, не була виключенням! За джерелами, датованими 1655 роком, можна зробити висновок, що на цій території знаходилося Берлицьке городище. Козаки-переселенці з містечка Ставище, що на Київщині, на чолі з Гарасимом Кондратьєвим, 24 червня 1655 року надіслали клопотання московському царю Олексію Михайловичу дозволити оселитися на так званому Берлицькому городищі. Це і була перша задокументована згадка щодо заснування козаками нового міста, яке на той час придбало назву «Сумын городок». Щодо назви міста, тут треба зазначити важливість і вплив річок на формування назв. Є версія, що місто здобуло ім’я завдяки гідроніму назви річки Сума. Так як в ті часи ці території були під постійною навалою монголо-татар, назва може мати тюркське походження.
Та давайте перейдемо до самої фортеці! Для спорудження Сумської фортеці було вибрано мисоподібний пагорб правого високого берегу долини р. Псел. Його контури й лягли в основу контуру фортеці, підвищеному плато, яке з трьох сторін оточували річки Сумка (тепер Стрілка), Сума (Сумка) та Псел, що зливалися у цьому місці [2]. Долина р. Псел, ширина якої сягала кілька кілометрів, була утворена суцільною мережею рукавів, заплав, стариць і боліт, вкритих густою рослинністю. З огляду на те, що відносно недалеко вододілом річок Псла і Ворскли проходила татарська сакма, один із найнебезпечніших напрямків був надійно прикритим [2]. Сучасний сумський дослідник Є. Осадчий на підставі спостереження будівельного котловану по вул. Воскресенській (2002-2003 рр.), висловив припущення, що перші фортифікаційні споруди на Сумському городищі були споруджені у 1655-1656 р.р., принаймні до прибуття воєводи К. Арсеньєва [2]. Та вже 1 липня 1656 року вийшов наказ будувати фортецю під наглядом К. Арсеньева. Направлених державою 52 чол. служилих людей не могло вистачити для зведення укріплень, та за допомоги козаків роботи все ж таки були завершені. Принаймні відомо, що у Москві Г. Кондратьєв просив про надання сумцям грошової винагороди за будівництво фортеці, оскільки під час підвозу стройового лісу вони заморили своїх коней [2, 9, с. 132-134]. Вже 10 лютого 1658 року надійшла відписка сумського воєводи К. Арсеньєва на ім’я російського царя Олексія Михайловича з описом побудованої Сумської фортеці з соборною Преображенською церквою. Та цікаво, що ніде не згадується дерев’яна Миколаївська церква, яка на той час ймовірно вже існувала. Відомо, що у 1694 році був побудований новий храм (дерев’яний), замість згорівшого, в ім’я Святителя Миколая стольником і полковником Гарасимом Кондратьєвим. Цей храм згорів у 1803 році від необачності членів причта [3].
Для більш коректної моделі реконструкції за основу було взято опис Сумського великого острогу із «сметной книги» воєводи І. Чудінова, за 16 вересня 1664 року [4], де було детально описано розташування об’єктів оборонних укріплень в саженях. Завдяки використанню супутникових карт був створений початковий макет розташування укріплень з ймовірною похибкою в декілька метрів. На відміну від більшості фортець на території Сумського полку, Сумська зводилась як більш потужна, з вінчатими стінами [1, 8] (роблена тарасами)[1]. За приклад було взято фотофіксацію початку 20 століття Якутського острогу. По розрахункам, стандарт товщини колоди (22-26см), висота стіни (7,2м). Башти змодельовані по канонам того часу за прикладом Бельського, Казимського та Якутського острогу.
Та головним питанням, що постало перед дослідженням, стала відсутність інформації щодо розміщення на території фортеці будівель і споруд. Тут все тримається на припущеннях. Відомо, що місто поділялося на «замок» і «город». Так званий «замок» слугував для розміщення гарнізону та керівництва. Тут розташовувалися: ізба-казарма (московського стилю), канцелярія, ратуша, приказна ізба, кузні, могазейни (склади), порохові погреби. Важливо згадати про «тайник» – таємний прохід для військових вилазок. Існує теорія, що там можна було проїхати на конях. Сучасний дослідник Є. Осадчий зробив припущення, що «тайник» – це колодязь в середині оборонної вежі. Але, скоріш за все, він був проходом, так як укріплення могло постраждати від атак ворога, позбавивши гарнізон води під час осади.
Також відомо, що на території «города» розташовувалася Преображенська церква з двома приділами «Алексия человека Божия» і «чудотворца Алексея митрополита» та церква Святителя Миколая. Головною слугувала вул. Велика Московська, яка пролягала через все місто. На території передбачався полковий майдан, його теоретичне місце розташування було неподалік Московських воріт (в районі нинішньої Воскресенської церкви). Основною масою «города» була садибна забудова містян та ремісничі споруди.
Сумська фортеця, яка мала неабияке стратегічне значення для оборони кордону від загарбників, жодного разу так і не була захоплена. Та зруйнував її час і недбалий догляд через неактуальність її оборонної потреби. Часи, коли війна і необхідність обороняти землі від навали, давно минули. Місто поступово придбало новий вигляд. Будувались заводи, з’явились меценати, приїздили з-за кордону люди, вулиці перебудовувались, утворюючи новий концепт міста. Та часи козацтва на довгі віки залишилися в пам’яті людей.
Вся використана інформація взята з відкритих джерел і є у суспільному доступі. Візуалізація є особистим поданням, створеним на основі знайдених матеріалів, консультацій з істориками-краєзнавцями і власних досліджень території”, – написав архітектор.
