«Буває страшно, але їхати до людей треба»: водій екстреної медичної допомоги з Краснопілля про роботу на швидкій

55-річний Микола Мірошниченко працює на Краснопільській підстанції обласного центру екстреної медичної допомоги. Майже 30 років чоловік присвятив роботі на «швидкій» водієм, а у минулому році разом з колегами пройшов навчання і здобув фах «екстрений медичний технік».

«В першу чергу я водій, однак часто ми допомагаємо нашим медикам, оскільки працювати часом доводиться в екстремальних умовах. Під час курсу ми навчались проведенню реанімаційних заходів, зупинці кровотеч, вчились працювати із медичним обладнанням, яким оснащені карети швидкої. Неодноразово доводилось застосовувати знання на практиці, надавати першу медичну допомогу, проводити серцево-легеневу реанімацію, аби врятувати життя людини», – розповідає пан Микола.

До середини березня цього року Микола Мірошниченко працював у Краснопіллі. Однак через посилення ворожих обстрілів по території громади, техніку та особовий склад були вимушені евакуювати – з метою безпеки.

«Коли ми з колегами повернулись на станцію, аби забрати деякі особисті речі, потрапили під черговий ворожий авіаційний удар. На щастя, всі лишились живі. Зараз базуємось в обласному центрі, але щоденно виїжджаємо на виклики у Краснопілля та села громади, надаємо медичну допомогу людям, які отримали поранення через російські обстріли. Звісно, буває важко і страшно, але розуміємо, що їхати до людей потрібно», – говорить чоловік.

Попри небезпеку, ризики для життя, думок полишити професію чи змінити місце роботи жодного разу не було, ділиться пан Микола.

«Моя підтримка – це моя родина. Дружина теж працює медиком і ми добре розуміємо специфіку роботи. Не менш важливо, коли пліч-о-пліч з тобою працюють професійні і щирі люди, саме такими є мої колеги. Знаю, що кожен з них за потреби прийде на допомогу», – говорить Микола Мірошниченко.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ