Четверо прийомних дітей: історія багатодітної родини з Глухова
У родині Петрачуків з Глухова — четверо прийомних дітей. Вже кілька років вони розмальовують власне подвір’я казковими персонажами, яскравими птахами та квітами, розповідає Суспільне.
“Колись давно ми задумали такий для себе план, що ми візьмемо дітей і допоможемо їм вирости. Взяли собі одного хлопчика, а потім вияснили, що у того хлопчика ще є у різних дитбудинках, брати і сестри”, — згадує прийомна мати Наталія Петрачук.
Так під опікою Наталі та її чоловіка Олега опинилося четверо дітей. Усі – різного віку, але однаково творчі та здібні, з хистом до спорту та малювання, розповідає жінка. Старшій доньці Тетяні пропонували навчатися в художній академії. Але вона пішла шляхом батька. Він – військовий. На початку повномасштабного вторгнення РФ чоловік отримав серйозне поранення під час оборони Києва. Але й нині захищає країну.
“І вона сказала: мама, я буду продовжувати справу батька, і по стопам його поступила у Київ у військовий інститут. Зараз закінчила перший курс на відмінно і продовжує там навчатися. А на канікули завжди приїжджає додому”, — розповідає пані Наталія.
В один із візитів Тетяни додому родина відтворила малюнки з паперу на огорожі. Вирішили це зробити через пошкодження паркану.
“Одного разу я була на роботі, мені подзвонили з заправки, сусідів, що так і так, покатився автобус із заправки і розбив вам паркан. І я кажу дітям, давайте попробуємо якось це зробити так, щоб поки батько вернеться, щоб воно не помітно було. Зробили там квіточки в тріщинах, по всіх вирочках все зробили. А тут у батька на гаражі ми намалювали гарну черепаху, яка постійно трудиться, кудись крокує”, — розповіла жінка.
Із часом зображеннями прикрасили не лише зовнішній бік огорожі, а й подвір’я.
“Спочатку там якось брали малюнки, перемальовували, мучилися крейдою малювали, але потім воно все фарбами добре вийшло. Кожен рік там дещо підмальовували, дещо оновлювали, бо воно все псується. Сусіди казали, що подобається, що дуже гарно виходить. Деякі просили, щоб їм намалювали”, — згадує прийомний син Костянтин Яровий.
Планували розфарбувати огорожі й інших містян, розповідає Тетяна. Однак через часті обстріли в громаді, відтермінували це. А 10 серпня від російської атаки по Глухову травмувався один із хлопчиків родини Петрачуків. Тоді вдома був батько. Дітей тільки забрали з табору, коли неподалік їхньої оселі розірвалася авіабомба.
“Дитина стояла, відпочивала, саме тут на паркані у полісаднічку. І хотіла всім нам крикнути, що ракета, але зірвало двері і вдарило їй дуже сильно по ногах, і він так бідненький кричав, що голос втратив. І нам розбило з тієї сторони всі вікна, зірвало кришу, фундамент розрушило”, — згадує Наталія Петрайчук.
На початку вересня з Глухова оголосили обов’язкову евакуацію. Наталія зізнається, думки виїхати були. Проте, стримують обставини: “Якби батька відпустили, то я кажу, якби його вже звільнили, сьогодні б ми виїхали. Тому що так вийшло, що виїхати мені з дітьми дуже важко, і залишити його з таким здоров’ям, яким він є, дуже важко. І ще у мене старший син, він тут працює в військовій частині, це теж його залишити, знаєте. Поїдеш, а думки твої і все тут”.
Нині молодші діти Петрачуків перебувають на відпочинку в Прикарпатті. Там відновлюються і ходять до школи. Наталя ж у Глухові допомагає з навчанням Костянтину – він випускник. Жінка прагне, аби хлопець вступив до омріяного вишу. Разом вони приглядають за будинком та, час від часу, оновлюють малюнки на огорожі.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ