Чоловік, перебуваючи за кермом автомобілю «ВАЗ-21104» та виїжджаючи на головну дорогу, при виконанні маневру повороту праворуч не переконався в безпечності маневру та допустив наїзд на потерпілу, яка знаходилася на краю проїжджої частини. Таким чином, обвинувачений порушив п. 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди та подальших її наслідків, а саме нанесення потерпілій тілесних ушкоджень легкої та середньої тяжкості у вигляді забоїв, перелому кісток лівої гомілки.

Конотопський міськрайонний суд визнав водія винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), та призначив покарання у виді штрафу розміром 5100 гривень. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив потерпілій у задоволенні її цивільного позову до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, а саме стягнення на її користь 160 000 гривень.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився прокурор та потерпіла, які подали до Сумського апеляційного суду апеляційні скарги. Так, прокурор, не погоджуючись з призначеним покаранням, просив колегію суддів поряд з основним покаранням у виді штрафу призначити й додаткове, а саме позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік. Потерпіла в своїй апеляційній скарзі просила задовольнити її цивільний позов та стягнути на її користь близько 160 000 гривень. Дані вимоги потерпілої підтримала й сторона обвинувачення.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів Сумського апеляційного суду частково задовольнила апеляційні скарги апелянтів. Так, ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції було змінене в частині вирішення цивільного позову. Сумський апеляційний суд стягнув з обвинуваченого на користь потерпілої майже 100 000 гривень моральної шкоди. Такий її розмір призначено з врахування суми грошових коштів вже сплачених потерпілій обвинуваченим та страховою компанією. В іншій частині вирок суду залишено без змін, оскільки призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Зокрема, було враховано, що обвинувачений свою вину визнав повністю, сприяв слідству у розкритті злочину, повністю відшкодував потерпілій завдані матеріальні збитки. Тож, його поведінка як до ухвалення вироку, так і під час апеляційного провадження, сприяла правосуддю та свідчила про його щире каяття.

Поділитися в соціальних мережах