Як школа на Добровільній пережила удар авіабомбою
«Наробили гріха», каже Володимир. За його спиною будівля НВК №16, у яку 2 липня 2026 року влучила російська авіабомба. Вона пробила дах і в місці влучання зруйнувала всі три поверхи школи.
Під час обстрілу Володимир, який працює водієм шкільного автобуса, перебував в укритті з кількома колегами. Згадує, як усе задрижало й почала сипатися стеля. Коли вийшов на вулицю, навколо піднялося стільки пилу, що не було видно й двору. Зі школи валив дим, пише trybuna.sumy.ua.
Удар авіабомби стався близько 15-ї години, коли батьки вже забрали дошкільнят додому. Частина працівників тоді перебувала у відпустках. Від уламків постраждали дві нянечки, яким згодом надали медичну допомогу.
Разом із колегами, працівниками інших освітніх закладів, батьками та жителями мікрорайону Добровільна Володимир із перших днів брав участь у розборі завалів.
Щось витягали, щось сортували: дерево окремо, залізо окремо, сміття окремо — аби все це потім було зручно вивезти технікою.
2
До НВК №16 входять школа та дитячий садочок. Роботу дошкільних груп відновили вже 6 липня, адже харчоблок уцілів, а більшість часу діти все одно проводять в укритті через тривалі повітряні тривоги. Малечі важко довго залишатися у закритому приміщенні, де вони ганяють туди-сюди, тож, коли безпекова ситуація дозволяє, їх виводять погуляти на подвір’я під великі сосни.
КАБ зруйнував і павільйони для дошкільнят, і гордість закладу – корабель, на якому гралися діти. Усе це сподіваються відновити.
Від удару зруйновано кабінети на трьох поверхах будівлі, а вибуховою хвилею пошкоджено сусідні. На першому поверсі на місці влучання розташовувалися спортивна зала для дошкільнят та одна з груп дитячого садка. На другому та третьому поверхах містилися класи фізики, географії, англійської мови та мистецтва.
Постраждав і музей сумського Героя Небесної Сотні Олексія Братушки, який навчався у цій школі. В експозиції були зібрані його особисті речі та пам’ятні предмети, які після обстрілу перемістили в безпечне місце.
Найбільш зруйновані приміщення вивели з експлуатації та відділили від інших, аби вологість не розповсюджувалася далі. До деяких із них, розташованих найближче до епіцентру удару, працівники заходити бояться через загрозу обвалу.
3
Під час обстрілу заступник директора з навчально-виховної роботи Артем Друшляк також перебував у сховищі.
«Воно так летіло: всі коридори у нас були в склі, мабуть, по щиколотку», — говорить Артем.
Він проходить кабінетами із забитими дошками вікнами. На підлозі стоять відра та інші ємності, аби збирати воду під час дощу.
Каже, діти дуже сумують за офлайн-навчанням.
«Коли вони приходять до школи, іноді здається, що вони приходять не навчатися, а поспілкуватися, побачити одне одного», — говорить Артем.
4
Укриття в закладі невелике, поруч будують нове — протирадіаційне. А поки наявне приміщення не може одночасно вмістити всіх учнів, вони навчаються за змішаною системою — то онлайн, то в сховищі.
Постійне перебування в укритті вимагає від вихователів більше зусиль, аби зацікавити малечу. До занять залучають громадські організації, також із дітьми та дорослими працює психолог.
Про обстріл вихованцям розповіли правду. У закладі впевнені, що діти розумні, навіть маленькі, і все розуміють. А коли чують сигнал повітряної тривоги, самі біжать до укриття.
У сховищі є світло та інтернет під час відключень електроенергії. Також ним можуть користуватися мешканці мікрорайону.
5
НВК №16 — це єдині школа й садок у пішій доступності для жителів району Добровільної. Після обстрілу деякі батьки перевели дітей до інших навчальних закладів. Загалом за час великої війни кількість учнів скоротилася на 80 осіб, тож щороку сформувати новий перший клас — це виклик. Тим паче заклад розташований у приватному секторі, де немає багатоповерхівок і щільність населення менша. Зокрема й через зменшення кількості учнів працівників у НВК вистачає: найбільший відтік кадрів стався в перший рік повномасштабного вторгнення.
За словами директорки НВК №16 Олени Позняк, у закладі зруйновано 9 класів, а сусідні з ними приміщення також не придатні для навчання через пошкоджений дах. Наразі розробляють проєктно-кошторисну документацію для його відновлення, та, найімовірніше, зимувати доведеться в нинішньому стані. Окрім цього, у навчальному закладі потрібно замінити близько 450 квадратних метрів вікон.
6
Пошкоджено меблі, навчальні матеріали, техніку, іграшки, дитячі поробки. До прикладу, інтерактивна дошка чи екран можуть здаватися цілими, але якщо придивитися, вони повністю посічені дрібними уламками. Увесь цей час працівники намагалися врятувати все, що можливо, очищаючи речі від скла та пилу.
Вихователька-методистка Олександра Кібенко говорить, що хоча перші дні після удару в колективі й відчувався певний острах, паніки чи розпачу не було. Найбільше ентузіазму додавала підтримка інших.
Із дітьми проводили бесіди і батьки, і вихователі.
«Маленькі діти просто йшли до себе в садочок. Ми проговорювали, що ми постраждали, але відновимося, і будемо кращі, ніж були», — говорить Олександра.
Вона сподівається, що тривог буде менше і діти зможуть більше часу проводити у своїх групах, а не в сховищі. Каже, треба намагатися ставитися до всього з позитивом, бо без цього нікуди.
7
Володимир же налаштований не так оптимістично, як його колеги, і не вірить у швидке відбудування НВК.
«Як то кажуть — ти обіцяй, не обідній. Обіцяного три роки ждуть, а може і більше».
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ - там ми даємо оперативну інформацію