Настільні ігри та ляльки представили в Сумському обласному краєзнавчому музеї напередодні новорічних свят. Із близько 200 дитячих іграшок, які зберігаються у фондах музею, глядачам представили найцікавіші, на думку музейників, експонати, – від старовинних до сучасних, передає suspilne.media.

Найстаріші іграшки Сумського краєзнавчого музею – давньоруські, датовані Х-ХІІ століттями. Серед них є господарсько-побутові – це дитячий ліпний посуд, шумоутворюючі – брязкальця, свистунці, і ляльки, виготовлені з кістки й кераміки. На виставці можна побачити перші настільні ігри ХІІ-ХІІІ століть.

Наукова співробітниця музею Аліна Конотоп показує астрагали – це кісточки з ноги великої рогатої худоби. Ці кісточки використовували для двох ігор. “Перша – коли астрагали просто підкидали і рахували очки кожен гравець, адже кожна сторона цієї кісточки означала певну кількість очок. Інша гра– коли їх викладали в ряд і відбивали спеціальною биткою”, – розповідає Аліна Конотоп.

Колекцію іграшок різних епох представили в Сумському краєзнавому музеї

Астрагали

Вона також показує гру в креймахи. Це були невеличкі керамічні предмети, обов’язково з обтесаними краями, адже діти підкидали їх. Підкинувши один креймах, необхідно було зібрати інші і при цьому спіймати підкинутий креймах.

Окремий стенд присвячений сучасним настільним іграм. Наукова співробітниця музею Наталія Гетьманська розповіла, що кожна з них має свою історію, іноді кількавікову.

“Лото з бочечками, звичайне наше лото, воно з’явилося в 1878 році. Було вигадане американцем, і з того часу розпочало свою тріумфальну ходу. Це дуже цікава гра, і на основі неї були придумані й інші лото, наприклад, географічне лото, і цирк, і “Сказки Буратино”, також це спортивне лото. В 1971 році почали з’являтися різні головоломки, наприклад, всім відомий кубик Рубіка, потім почались від нього різні інтерпретації”, – розповідає Наталія Гетьманська.

У музеї представлена також колекція ляльок. За експонатами можна прослідкувати, як змінювалися та вдосконалювалися іграшки з часом.

“Найстаріша наша лялька, кінця 1930-х років, це такий хлопчик з целюлозною головою, з м’яконабивним тулубом. Важко зараз сказати, чи вона так продавалася, чи зробили вже власноруч. Один час в магазинах продавалися одні голови лялькові, тобто це був такий бюджетний варіант, коли можна було купити одну голову дешево і до неї мама, бабуся дошивали тулуб і одяг. Тільки на початку 50-х років лялька почала закривати і відкривати очі, коли на нашому ринку з’явилися іграшки зі Східної Німеччини”, – розповідає Наталія Гетьманська.

У кінці 60-х – в 70-ті роки з’явилися ляльки з віями та волоссям, яке можна розчесати. З появою мультфільмів, почали випускати мультиплікаційних героїв. Наталія Гетьманська розповідає, що завжди популярні ведмедики, які в минулому столітті були важкі та незграбні: “Найстаріший у нас – 1940-х років ведмедик, він плюшевий, набитий тирсою, або ватою набивали, якимись ганчірками”.