Це наче про нього, Сергія Табалу (Сєвєра), Героя України, Почесного громадянина м. Суми, наймолодшого кіборга, що пішов у небуття у свої неповні 19 років, написані пісенні рядки «І повернувся білим журавлем…». І коли вони звучали, сліз не могли стримати не тільки жінки, а й загартовані життям чи воєнними незгодами чоловіки…

А що вже казати про маму Оксану і бабусю Людмилу Анатоліївну? Минуло три роки від дня героїчної загибелі сина й онука, а вони чекають Серьожу з відрядження. Для них – він, їхній маленький бешкетник, живий. Хоча вже ніколи не додивиться своїх кольорових снів, ніколи не стане батьком, ніколи не візьме на руки сина (взагалі мріяв про сімох!), а бабуся ніколи не дочекається внуків… Він назавжди залишається в пам’яті рідних, друзів, побратимів веселим, оптимістом до останнього подиху, мудрим і розсудливим не за роками, відважним, готовим до самопожертви. А ще в скроні б’ють його слова-кредо: «Я гордий, що захищаю Україну. Шкодую, що можу тільки один раз віддати своє життя за Вітчизну!»

– Я стояла перед ним на колінах, просила не йти на війну, – говорить мама Оксана, – але син, одужавши після тяжкого поранення, знову повернувся на передову.

– Бо він був більше ніж син, він патріот всієї України, – пояснює його побратим Сергій Супрун.

– Сергій був доброю, вихованою дитиною, відстоював свої переконання, багато читав, особливо історичної літератури, – додає директор школи Григорій Петрюченко, – він виріс істинним патріотом України. Я згадаю про свого учня практично щодня, бо проїжджаю повз вулицю, що носить його ім’я.

Мабуть, не випадково саме напередодні Дня захисника України відбувалася репрезентація художньо-документальної повісті «І повернувся білим журавлем…», присвячена Серьожі Табалі. Але захід з офіціозу в актовому залі Сумської спеціалізованої школи № 9, де навчався Герой, мимоволі перелився у вечір-спогад, вечір-реквієм. На нього прийшли рідні, друзі, педагоги Сергія Талаби, учні місцевої школи №9, ліцеїсти з кадетського корпусу, студенти ПТУ, представники громадськості.

Автор книги – відомий сумський письменник і журналіст – Петро Нестеренко розповів, як збирав матеріали для книги, записував спогади рідних, друзів, учителів, однодумців Героя.

Коли в столиці України розпочалася Революція Гідності, Сергій став активним її учасником. А щойно розгорілися події на сході України, відразу ж відбув на фронт, де став у стрій захисників Донецького аеропорту. Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор» Сергій Табала загинув 6 листопада 2014 року, тримаючи оборону Донецького аеропорту. Найвищу державну відзнаку «Герой України» за особисті мужність, героїзм, незламність духу, виявлені в захисті державного суверенітету та цілісності України, за внука отримала бабуся Людмила Анатоліївна.

Молодий патріот, безстрашний боєць став символом мужності, братерства та самопожертви в ім’я майбутнього своєї Батьківщини.

– Сьогодні, напередодні нашої зустрічі, йшов дощ, – говорив голова обласної письменницької організації Олександр Вертіль, – це сльози за юною душею. А потім визирнуло сонце – як пам’ять про Героя.

Усі, хто брав слово, наголошував, що книга про Сергія Талабу не буде припадати пилом, а стане орієнтиром у житті для інших захисників Вітчизни. Повість «І повернувся білим журавлем..» – цей своєрідний довідник мужності – займе гідне місце в бібліотеках. На заході примірники книги з автографом автора отримали представники навчальних закладів Сум.

Цього дня звучали щирі спогади, щемні пісні у виконані Василя Будянського, артистів Сумської обласної філармонії. Гімн Революції Гідності «Пливе кача» всі слухали стоячи, певно, в душі проклинаючи війну, і не важливо хто, коли і чому її розпочав. Ми проти війни – бо це смерть, що нещадно косить молоді життя.

Сергій Таліба пішов у вічність в сяйві юних літ. Відлетів журавлем у вічний вирій. Але щовесни журавлі повертаються! І ми будемо чекати…