Де в Сумах можна побачити траву, що полюбляють їсти гіпопотами та на листі якої вперше писали люди?
У сумському Центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді вже доволі давно оселилася колекція незвичних для нашої місцевості рослин.
Про особливості догляду за ними, їстівні сорти кактусів та інших зелених жителів розповіла завідувачка природничо-гуманітарного відділу, а також керівниця гуртка «Дитина і довкілля» Віта АКІМЕНКО.
Їстівні кактуси і агава, з якої роблять текілу
Колекція закладу налічує 555 видів кімнатних рослин. 300 з них – кактуси. 155 – рослини тропіків і субтропіків. Залишок займають інші сукулентні рослини. Раніше їх зберігали в теплиці біля 17-ї школи, а у 2016 році перевезли на територію Центру.
«Цьогоріч кактуси заквітнуть пізніше. Зазвичай їх цвіт спостерігають у кінці березня, на початку квітня. Але погода за склом у цей час була холодна, і, хоча в теплиці є електричний котел, рослини відчувають негоду», – ділиться тепличним життям Віта.
Першими починають квітнути мамілярії. Їх тут найбільше – близько 20 видів. На них уже помітні маленькі пуп’янки, на яких скоро з’являться квіти. Ці червоні плодики, у яких містяться насінини, потім висаджують у землю. Іноді розмноження відбувається за рахунок відокремлення «діток» – частини кактусу, яку пересаджують у окремий горщик. Живуть такі квітки у середньому по п’ять років. Але є й такі, які сягають ста. Наприклад, опунції і церіуси. І ті, і ті є в сумській колекції.
Опунції – її найстаріші екземпляри, перевезені з попередньої теплиці. Їм близько 20 років. Цей рід кактусів зображений на гербі Мексики, а в Америці їх навіть вживають у їжу.
«У них є їстівний плід рожевого кольору, за формою схожий на яйце. Він кисло-солодкий і за смаком нагадує ананас. Колючки відривають, знімають шкірочки, а потім запікають як картоплю, чи консервують як огірки», – розповідає жінка.
Віта зізнається: коли настає «сезон», вони з дітьми теж насолоджуються екзотикою. Американці також віднайшли її користь: від ревматизму вживають сік опунції, а нариви та рани загоюють її соком із господарським милом.
На полицях поряд є ще одні незвичні кактуси – гілоцеріуси. Їх ще називають «серцем дракона». Його плід нагадує велике куряче яйце з лусочками, схоже на ананас. Усередині – червоне, з дрібним чорним насінням. Ці екзотичні фрукти продаються у продуктових маркетах, але учні Центру – дослідники флори вирощують їх самостійно.
Окрім кактусів, у теплиці є й інші сукуленти. Агава американська, з якої виготовляється текіла. Також є вихідці з тропіків – монстера делікатесна, на ліанах якої гойдалися герої мультфільму «Мауглі». Циперус або папірус – висока трава, яку полюбляють їсти гіпопотами. З її стебел робили невеличкі листочки, на яких уперше писали люди. І розсада однорічних квітів, яку вирощують у теплиці, а потім висаджують на квітники закладу.
Квітнуть без тепла і води
Віта пояснює, що кактуси – рослини, що мають дві основні потреби. Перша – багато світла. Друга – небагато води. У природі кактуси ростуть у спекотних пустелях та напівпустелях, рясно поливати їх не потрібно. Узимку маленькі поливають двічі, а великі – один раз. Якщо взимку тримати їх у теплі і поливати – жоден кактус квітнути не буде. У теплицю сонячні промені легко потрапляють через скляні стіни. У домашніх умовах, на підвіконнях, вони почувають себе більш-менш. Але у кімнаті, біля комп’ютеру, кактусу буде недобре. Через нестачу світла він видовжується і втрачає декоративний вигляд. Рівний та довгий – це норма, а товстий та худий водночас – деформація.
«Єдиний мінус кактусів – дуже колючі, а це незручно. Бо раз у п’ять-сім років їх пересаджують. Маленькі, крім сіянців, раз у два-три роки. Для цього одягають спеціальні рукавиці або оперують пінцетом», – пояснює ботанічний процес спеціалістка.
Тропіки і субтропіки, за словами жінки, більш вибагливі. Для їх комфорту необхідно мінімум 20 градусів тепла й багато води. Тому їх частково розмістили по кабінетах.
Притулок для кактусят
«У перший рік війни у нас було вимкнене опалення, деякі діти забирали кактуси й зберігали їх вдома. Частину колекції ми переносили до кабінетів, накривали ковдрами. З 30 штук рослин певного виду – зберігали 3-5, щоб вберегти видовий склад», – ділиться пережитим Віта. Блекаути стали другим випробуванням для «зеленого світу». Світло було вимкнене, холодно, багато учнів та викладачів повиїжджало. Але жоден з колекційних набутків закладу не постраждав.
«Видів рослин, які були знищені під час війни, у нас немає. Ми все зберегли. Цього року відновлюємо кількість», – розповідає позитивні новини жінка.
Сумчани несуть своїх зелених друзів до теплиці, як до притулку. Віта каже, їх тут залишають, як тварин, для нагляду. Потім приходять і просять показати, як там їхня рослинка.
«Багато людей, які повиїжджали, приносять рослини, як своїх дітей. Вони сподіваються, що повернуться, а рослинки будуть на місці. Великий кактус приніс похилий чоловік, який планує виїжджати, і знає, що тут за ним приглянуть», – розповідає рятівну місію «зеленого» простору завідувачка.
До поповнення колекції можна долучитися усім охочим. Приносити кактуси або інші рослини можна на адресу Центру – Суми, вул. Харківська, 13 (попередньо звернувшись до його керівництва).
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ