Декомунизированную библиотеку в Сумах хотят назвать в честь Бориса Гринченко
Сумская библиотека им. Надежды Крупской потеряла приставку с именем жены советского вождя и стала «Сумской областной универсальной научной библиотекой» во время недавней волны декоммунизации.
В 2017 году общественность, областные депутаты и местные деятели литературы, науки и культуры обсуждали возможность присвоения учреждению нового имени. Так, более 50% участников обсуждения предлагали дать областной библиотеке имя нашего земляка, переводчика Священного писания Пантелеймона Кулиша. Однако мнения депутатов на этот счет разделились. Одни поддержали предложение по П.Кулишу, а другие настояли на том, чтобы с учетом переменчивости исторических процессов оставить заведению нынешнее название – без каких-либо имен. Потому библиотека осталась научной и универсальной.
Однако не так давно появилось открытое письмо к городской и областной власти с очередной инициативой. На этот раз украинисты предлагают дать библиотеке имя другого писателя, связанного с Сумщиной.
«Відкритий лист до Сумської міської, обласної ради, меру Сум, голові облради, голові Сумської ОДА. Звертаюся до вас із проханням прийняти нарешті рішення про присвоєння безіменній Сумській обласній бібліотеці імені знаного на весь слов’янський світ видатного українського письменника кінця ХІХ – початку ХХ століття, укладача 4-томного «Словаря української мови» Бориса Грінченка. Народився він 9 грудня 1863 року в дрібнопанській, інтелігентній сім’ї на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумська область). В
11 років почав навчатися в середній реальній школі в Харкові, де захопився книгами, особливо «Кобзарем» Тараса Шевченка. Вже тоді писав вірші про волю, український згорьований і знедолений народ кінця ХІХ століття. Перші надруковані поезії були основоположними в його діяльності.
Борис Грінченко вчителював у селі Нижня Сироватка Сумського повіту на Харківщині (Сумська область була утворена тільки в 1939 році). Його переслідували можновладці – за співчуття до народного горя, тому переїжджав і міняв роботу. В 1894 році прибув до Чернігівського земства, там письменник віддався літературній праці. Мав багато неприємностей від місцевих чиновників, які вороже ставилися до української національної культури в Російській імперії ХІХ-ХХ століття. В нього були значні труднощі в опублікуванні творів, бо існувала драконівська цензура.
Коли помер Б.Грінченко, М.Коцюбинський написав дружині небіжчика: «Нехай буде втіхою Вам і всій Україні, що він був серед нас, що його велика любов до народу не згине ніколи і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків»…
Нам потрібно мати солідний музей цього письменника, сподвижника української культури і мови, щоб розвивався туризм на Сумщині, був прибуток для обласного бюджету. І музей не в Сумах, а саме в Нижній Сироватці, щоб туристи могли оглянути мальовничі краєвиди місцевості, відпочити на березі річок Сироватка, Псел, Сейм, Ворскла та ін., половити рибу, побродити по сосновому лісі.
Усі сумські просвітяни благають вас – міських та обласних депутатів – винести рішення про фінансування потреб із даної проблеми. Потрібно долати горезвісний сумський суржик у нашому мовленні! Потрібно читати твори письменників, котрі жили на Сумщині, та збагачуватися – культурно та духовно».
Лариса Петленко, членкиня Всеукраїнського товариства української мови та культури ім. Т.Шевченка
Вот такое открытое письмо представителям областной и городской власти. В большей степени – все-таки областной. Ну а изменят ли депутаты Сумского облсовета свое предыдущее решение и пойдут ли на переименование библиотеки и создание музея Б.Гринченко – скоро узнаем.
shans.com.ua