“Для всіх знайшли місце”. Як працює у війну Сумський центр натуралістичної творчості
На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у Сумському міському центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді було до трьох десятків порід свійських та диких птахів. Про те, як рятували науково-дослідну ферму та якими видами за цей час вона поповнилася, в ефірі “Українського радіо Суми” розповів завідувач відділу натуралістичної та дослідницької роботи Центру Григорій Кужель.
Григорій Кужель майже 30 років свого життя віддав роботі спочатку станції юних натуралістів. Тепер працює у Сумському міському центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Він разом із колегами зміг зібрати найбільшу серед профільних позашкільних закладів Сумщини дослідницьку ферму. Але повномасштабна війна, яку розв`язала Росія на території України, ледь не зупинила її роботу.
“Я пам`ятаю, як 24 лютого до мене зранку зателефонував колега і сказав страшні слова: “Війна почалася”. Спочатку я подумав, що це — жарт, але у теленовинах вже показували обстріли наших міст, аеродромів, показували страшні кадри”, — згадує він.
Чоловік говорить: пішов на роботу, щоб нагодувати тварин.
“На момент початку війни у нас було до трьох десятків порід свійських та диких птахів. Це лише ті, які перебувають на території дослідницької ферми. Крім того, в приміщенні Центру є велика колекція гризунів, декоративних птахів, рептилій, комах та кімнатних риб. Тоді про їхню евакуацію мова не йшла”, — каже він.
Григорій Кужель говорить, що перевезення дослідної ферми у безпечніше місце — це велика ймовірність втратити більшу частину тварин. Адже стрес, невчасне годування і відсутність належних умов догляду спричинило б загибель тварин.
Постала проблема із кормами, говорить пан Григорій.
“Ми, звісно ж, мали певний запас, але було невідомо, скільки часу нам доведеться триматися в таких екстремальних умовах. До того ж можливість дістати необхідні корми була, але виїзди за місто були заблоковані. Тому довелося швидко пристосовуватися до нових умов: замість норми годування, я давав лише половину, аби зекономити”, — згадує чоловік.
Зазвичай на місяць утриманці споживають до 800 кг зерна. Але крім цього, до раціону ще треба додавати овочі та фрукти, каже він.
“А цього, м`яко кажучи, бракувало. Тоді через телебачення я звернувся до сумчан, з проханням допомогти. І люди почали нести: хто по кілограму бурячків, капусти чи кабачків, хто із найближчих сіл, під обстрілами, передавав зерно. Це було щось неймовірне! Мабуть, цим ми — українці — і відрізняємося. Здавалося б, у магазинах важко було щось купити, все швидко подорожчало, але люди навіть в такій ситуації співчували і допомагали! Тож кормами ми були забезпечені”, — розповідає Григорій.
Коли у березні почалася евакуація, до Центру почали приносити тварин, аби їх тимчасово прилаштувати.
“Тоді у нас поповнилася колекція папуг, декоративних птахів, гризунів, кроликів. Принесли і пару кошенят. Ми їх згодом прилаштували у сім`ї. Одного дня зателефонувала бабуся і попросила забрати родину рудих білок. Найекзотичніші тваринки — це декоративні равлики і американські таргани. Для всіх знайшли місце”, — каже він.
За його словами, не всіх домашніх улюбленців потім забрали назад.
“Був час, коли Косівщинська птахофабрика роздавала людям курей. Адже на підприємстві були “прильоти”, та й кормів бракувало. Тоді одна жінка взяла курку, але не для того, аби потім її з`їсти. Понад місяць вона жила у жінки на балконі, а потім вона принесла її до нас. Для адаптації ми помістили пташку в окремий вольєр. Жінка щодня її провідувала. Поки курка там була одна, то активно реагувала на свою рятівницю. А коли перевели у загальну клітку, то перестала. Жінка потім дуже ображалася: “Я тебе врятувала, а ти мене забула!”, — розповів пан Григорій.
Протягом двох місяців Григорій Кужель разом із колегами працювали без вихідних. Добиратися до Центру доводилося годину пішки, під звуки вибухів, аби годувати і доглядати тварин.
“Ми були впевнені, що ситуація незабаром зміниться на краще. А до наших живих та здорових улюбленців приходять дітки, люди різного віку і продовжують приносити смаколики”, — зазначив він.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ