До десятка згорілих будинків: як жителі села на Серединобудщині оговтуються після російських КАБів
Упродовж 2 травня росіяни двічі завдали ударів керованими авіабомбами по двох селах Кам’янського старостинського округу Середино-Будської громади. Тяжких поранень у населеному пункті Демченкове тоді зазнали двоє чоловіків, один із яких помер наступного дня в лікарні. Ранковий удар трьома авіабомбами того ж дня росіяни завдали й по селу Кам’янка. Яким був той день для жителів села – пише інтернет-видання “Середина-Буда.City”.
Про ту ранкову пору 2 травня згадує жителька Кам’янки Світлана — її будинок розташований менше ніж за 200 метрів від епіцентру вибуху.
“Спочатку не могла зрозуміти, що й до чого. Четверта ранку. Голова ще спить, а на тебе летить скло, щось падає з люстри, стіни хитаються. Зразу не розумієш, що до чого. Знову потужний вибух — усе те саме, що було мить тому, повторюється. У голові вже почало спрацьовувати: треба десь ховатися, поки не завалився дім, чи не дай Боже прилетить просто в будинок. Коли все стихло, почала щось прибирати, піднімати. Через кілька хвилин приїхав наш староста. Перше його питання було: чи всі живі-здорові? Потім оглянув наслідки пошкоджень і руйнувань, щось записав, заспокоїв. Сказав, що незабаром приїде допомога”, — каже пані Світлана.
Жінка також розповіла, що її будинок і подвір’я не вперше зазнають пошкоджень від обстрілів.
“За три роки війни декілька разів моє подвір’я страждало від ворожих обстрілів. Уламки від снарядів позастрягали в стіні сараю, кілька пробили стіну. Прилітало на городи — мій і сусідський”, — ділиться спогадами Світлана.
Усі будівлі на подвір’ї зазнали руйнувань від ворожих ударів: розбиті стіни, пошкоджені дахи, вікна оббиті плівкою, а на воротах і огорожі — отвори від уламків. У такому стані нині подвір’я Світлани. Подібних ушкоджень зазнали й багато інших подвір’їв у селі. За інформацією місцевих, після обстрілу в Кам’янці згоріли до десятка жилих будинків й ті, у яких ніхто наразі не жив.
На запитання, чи виникала думка про переїзд у безпечніше місце, жінка відповіла:
“Виникала, виникала — і не раз. Здається, у росіян уже не залишилося нічого в арсеналі, чим би вони не гатили по селу: арта, міни, «Гради», КАБи, постійні дрони… Усе це ми відчули сповна. Ясна річ, що життя в селі — це свого роду лотерея. Але куди їхати? Згодна, що за допомогою місцевої влади, ГО, волонтерів можна буде евакуюватися, перший час буде підтримка. А далі? Треба буде якось жити, невідомо, чи знайдеться робота, постійне житло”.
Невпевненість у майбутньому стримує і Світлану, і її односельців, які досі залишаються в селі. Як пояснюють місцеві, ті, хто мав підтримку від рідних, друзів чи знайомих з більш-менш безпечних територій, уже виїхали. Свої домівки залишили й родини з дітьми. За словами жителів, нині в селі залишилося близько 70 людей. Дітей немає — усі родини з дітьми евакуювалися.
Вже через кілька годин після удару ГО «Проліска» забезпечила постраждалих матеріалами для усунення пошкоджень і гуманітарною допомогою. Староста Микола Вінник передав інформацію про потреби постраждалих «Пролісці» вже у перші півтори години після атаки. Разом із представниками організації він допомагав тим, хто цього потребував.
Як розповідають жителі Кам’янки, у найскладніші часи поруч із ними виявилася людина, завдяки якій вони не залишилися сам на сам із бідою — відчули підтримку і змогли вистояти.
“Наш староста ніколи нікого не залишає без уваги. Вдень і вночі, у дощ і сніг, Микола Іванович завжди відгукується. Він першим прибуває на місця влучань, жодна деталь не залишається поза його увагою. Постійна доставка гуманітарної допомоги, моральна підтримка, доставка ліків, продуктів і просто добре слово — усе це характеризує людину, яка справді на своєму місці”, — такі відгуки про Миколу Івановича Вінника лунають у розмовах з кам’янцями.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ