Як нардеп від Сумщини і українців “взував”, і з росіянами торгував
Українські політики постмайданівських політсил увійшли в парламент на хвилі патріотичного піднесення. Проте навіть через 3 роки війни на Сході нова правляча еліта так і не спромоглася відмовитись від бізнес інтересів у країні агресора. Чи пахнуть гроші, і як стати головним «чоботарем» країни – дізнаємось з історії народного депутата Миколи Лаврика.
Жовтень 2014 року – Микола Лаврик бере участь у позачергових виборах до Верховної ради під прапором «Блоку Петра Порошенка». За плечима у немолодого політика багатий досвід: у різні роки він встиг побувати радником екс-Президента України і за сумісництвом земляка Віктора Ющенка, членом РНБО і губернатором двох областей під протекцією того ж Ющенка. Після поразки останнього на виборах президента пан Лаврик різко розвертає штурвал політичних уподобань і у 2012 році стає уповноваженим представником «Партії регіонів» в Сумській області. Ну і, звісно, куди ж було податись бізнесмену після втечі Януковича як не до нової еліти країни?
Після виборів 2014 року бізнес народного депутата стрімко злітає вгору, і вже за півроку ТОВ «Таланлегпром» (фірма записана на доньку і сина нардепа) стає абсолютним фаворитом всіх тендерів на закупівлю військового і спеціального взуття для Міноборони, Укрзалізниці і Нацполіції. За 3 роки фірма нарощує кількість контрактів: спочатку до 500 мільйонів гривень на рік, а в 2017-му виходить на показник 500 мільйонів за 6 місяців.
Якщо до 2016 року Міноборни при закупівлі взуття у «Таланлегпрому» відмовляло іншим виробникам, посилаючись на технічні умови, розроблені виключно під «Талан», то після скандалів з неконкурентними ТУ та звернення до Антимонопольного комітету (яке переадресували в ГПУ), в Міністерстві усвідомлюють, що можна піти значно простішим шляхом – оголошувати закупівлі за скороченою процедурою, користуючись виключенням у законодавстві «для потреб оборони».
Кримінальна справа про зловживання посадовців Міноборони з наданням привілеїв для фірми народного депутата швидко загубилася і забулася (останнє судове рішення в цій справі про надання дозволу на проведення обшуку в ТОВ «Таланлегпром» датоване листопадом 2016 року. Після цього розслідування завмирає).
В останні півроку ТОВ «Таланлегпром» перемогло в багатомільйонних тендерах Мніоборони, Нацполіції і СБУ, користуючись переговорною процедурою для потреб оборони.
Підготувати цінову пропозицію, всі документи, подати зразок взуття і отримати позитивний висновок за 10 днів, не знаючи про закупівлю наперед, досить складно. Але «Таланлегпрому» начебто вдається.
Сімейний бізнес народного депутат – це не тільки “Таланлегпром” а й близько десятка інших фірм групи “Таалан”, у трьох із яких співвласником залишається сам Микола Лаврик особисто.
При цьому в грудні 2016 року обранець на камеру заявив, що передав права управління певній компанії, назви якої він не може пригадати. Але навіть через півроку після розмови відомості у держреєстрі чомусь не змінилися. А, отже, дуже схоже на те, що хтось нам таки гворить неправду – або депутат, або державний реєстр.
Але зловживання із закупівлями, як і причетність депутата до бізнесу, вдало нівелюються репутацією нардепа як міцного господарника і патріота. Та і, звісно, хто ж зізнається в тому, що готовий проміняти свій патріотизм на не дуже стабільну, але все таки валюту – російський рубль. Тим більше, якщо мова іде про велику політику.
Та в сімейній шафі Лавриків прихований один невеликий секрет.
За даними бізнес-пошукової аналітичної платформи YOUCONTROL, принаймні дві компанії з сімейства «Талан» мають систематичні торгівельні операції з Росією на мільйонні суми.
Так ТОВ «Таланлегпром» у минулому році експортувало до Росії взуття на суму близько 5 мільйонів гривень. Загалом на РФ припадає близько 25% експорту «Таланлегпрому». При цьому фірма також мала фінансові операції з офшорними країнами, (зокрема з Гонконгом).
Інша фірма, ТОВ «Таланпром», має значно більші обсяги постачання взуття в інші країни. Зокрема до Росії в минулому році було експортовано взуття на митну суму близько 25-30 мільйонів гривень. На країну-агресора припадає половина всього експорту «Таланпрому».
Окрім цього, «Таланпром» іще й здійснює закупівлю товарів в РФ. За 2016 рік фірма ввезла російських товарів на суму 7-7,5 мільйонів гривень.
Тож, із ким в Росії торгує фірма з орбіти народного депутата?
Головним дилером спецвзуття виробництва концерну «Талан» на території РФ є таке собі «ООО «Спецобувьтрейд». Якщо поглянути на сайт цієї російської фірми, то він, як крапля води, схожий на сайт самого «Талану» і має аналогічні позиції товарів.
Причому, на українському сайті навіть не приховують інформацію про те, що Росія є одним із ринків збуту спецвзуття головного постачальника Міноборони.
В каталозі продукції на російському сайті ми бачимо також черевики з високим берцем, які використовуються для оборонних та силових відомств. Тож, не виключена можливість, що солдати по той бік фронту можуть носити таке ж взуття, вироблене фірмою народного депутата України.
Більше того, навіть ціни на російському сайті майже не відрізняються від цін, за якими взуття «Талану» купують українські державні замовники на тендерах. Наприклад, вартість спецчобіт на сайті “Спецобувьтрейду” вказана на рівні 900 рублів (360 гривень). Ціни ж “Таланлегпрому” для українських державних замовників на чоботи складають 300-377 гривень за пару. Причому, у випадку з російським прайсом вказана ціна для дрібного опту (від 50 пар взуття).
Перевіривши російський реєстр юридичних осіб, ми знаходимо логічне пояснення цим співпадінням – єдиним власником російського «ООО «Спецобувьтрейд» є українське ТОВ «Таланпром». У свою чергу ТОВ «Таланпром» належить великому тендернику ТОВ «Таланлегпрому».
«Спецобувьтрейд» має офіси в Бєлгороді і в Московській області. А взуття виробництва «Талан» можна з легкістю знайти на російських торгівельних сайтах в різних регіонах. Отже, російська компанія українського народного депутата продовжує успішно працювати попри війну, “половинчасті” санкції і публічний патріотизм обранців.
У той час, коли рядові українці сплачують військовий збір, аби підтримати свою армію в боротьбі з ворогом, наш депутат продовжує заробляти на тендерах української армії і спокійно працювати на ринку ворога.
Тільки за останні 2 роки задекларований дохід дружини народного депутата склав 17,5 мільйонів гривень. Звісно ж, доходи сина і доньки, на яких записана більшість акцій в компаніях “Талану”, Микола Лаврик обачно не зазначив у своїй декларації.
“На жаль, головна проблема України та людей, які сьогодні йдуть у владу, – це психологія використання. Використання ресурсів, людей, службового становища, тощо для власного збагачення…“, – Микола Лаврик, 2 жовтня 2014 року.
Володимир Даценко, “Ні корупції!”